Справді, згідно зі ст. 1 Закону „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року (далі - Закон) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на Тх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. А в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну дозволяється лише за індивідуальної ліцензії Національного банку.
За ст. 4 Закону порушення резидентами термінів, передбачених у статтях 1 і 2, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку на день виникнення заборгованості. Як вказано, у разі прийняття судом або господарським судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. При прийнятті судом бо господарським судом рішення про задоволення позову пеня за порушення названих термінів не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або господарським судом. Більше того, ст. 4 названого Закону перелічено судові органи, рішення яких є підставою для зупинення нарахування пені м порушення термінів, зазначені у сталях 1 та 2 Закону, проте там не вказані третейські суди.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про судоустрій України" МІ 3018-111 від 07.02.2002 року систему судів загально? юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.
Таким чином, третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, у тому числі господарських судів, тому поширювати поняття "суд", "господарський суд" на третейські суди на сьогодні немає законодавчих підстав.
У листі Вищого арбітражного суду України від 01.08.2000 р. № 01-8/383 зазначено, що перелік наведених у ст. 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" судових органів та арбітражів (третейських судів) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У випадках, коли повноваженнями щодо розгляду господарських спорів наділяються і третейські суди, це конкретизується у законодавчих актах. Відповідно до ст. 38 Закону України від 16.04.1991 року № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами та арбітражними судами України, а також за згодою сторін спору — Міжнародним комерційним арбітражним судом і Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Отже, підставою для зупинення відповідних термінів є прийняття третейським судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, однак таким судом може бути лише Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України.
Враховуючи те, що третейський суд не належить до жодного із перелічених у ст. 4 Закону судових органів, прийняття ним рішення про задоволення позову суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів повернення виручки в іноземній валюті з дати прийняття позову до розгляду господарським судом.
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 8 (400) 22-28 лютого
2003 р.