Останнім часом з'являються публікації щодо неможливості захистити права інтелектуальної власності в Україні. Такі твердження не зовсім коректні.
Із словника (Новни энциклопедический словарь. — Издатели: Ф.А. Брокгаузь, Й. А. Ефронь. — 1901 г.) про виробництво знаменитих кубинських сигар відомо, що "по аромату й вкусу американские табаки занимают одно из первых мест. Особенно зто касается гаванского табака. Гаванские сигары готовятся на крошечных фабриках — табакериях, вся обстановка которых состоит из стола, нескольких стульев и посудины с водой. Вокруг стола сидят 5-6 чел. рабочих, обыкновенно негров, и скручивают сигары. В сосуд с водой они быстро погружают табачные листья и затем слегка обсушивают их, помахивая в воздухе, скатывают сигары на столе... На фабриках для сигар выбирают самые тонкие сорта табака, самые красивые листья...".
Репутація кубинських сигар дуже висока. Так сигари, СОНІВА є сигарами-леген-дрю. Спочатку їх випускали у невеликій кількості, вони не були доступні для вільного продажу, їх палив Фідель Кастро протягом 23 років (поки не кинув палити) та дарував своїм особистим гостям. Сигари СОНІВА слугували також дипломатичним подарунком для високих іноземних гостей, зокрема, королю Іспанії Хуану Карлосу, англійській королеві, іракському лідеру Саддаму Хусейну. Тому вони відразу стали відомими у всьому світі. Висока якість сигар і особливі характеристики, пов'язані із способом їх виготовлення та виключністю сировини, зробили СОНІВА найулюбленішою спокусою прихильників сигар.
Тютюн для сигар СОНІВА вирощується у кубинській провінції Пінар-дель-Ріо на 10 плантаціях, площа яких не перевищує 280 гектарів, тоді як загальна площа тютюнових плантацій у цій провінції сягає 40000 гектарів. Сигари СОНІВА виробляються тільки з тютюнів цих десяти плантацій, місце знаходження яких відоме обмеженому колу осіб. Назва нових сигар ведеться від "коіба", так стародавні кубинські індіанці племені таїно називали тютюн. А словом "табак" індіанці називали люльки, які палили.
Таким чином, в основу виготовлення кубинських сигар покладеш традиційні знання, що накопичувались протягом поколінь, і які можна розглядати у прямому зв'язку з інтелектуальною власністю.
Сигари під маркою СОНІВА почали вироблятися на Кубі гаванською фабрикою "Ель Лагіто" об'єднання Т/А СШАТАВАСО ще в 1968 році. Починаючи з 1982 року, сигари СОНІВА з'явилися у вільній торгівлі. На рік їх виробляється лише близько мільйона.
За інформацією, що розповсюджувалась у глобальній інформаційній мережі Інтернет, відомо, що у Нідерландах споживають на рік близько 600 мільйонів сигар. Однак і там шанувальникам відомі сигари під маркою СОНІВА, які виробляються на Кубі, завдяки їх високій якості та тому, що всі рекламні проспекти вказують, що сигари під маркою СОНІВА вироблені саме на Кубі. З багатьох джерел відомо, що сигара високої якості коштує приблизно 20-30 доларів США. Тому кількість тих, хто палить такі сигари, незначна, тобто коло споживачів дуже вузьке, але це елітний прошарок суспільства.
В Україні на законних підставах було видане свідоцтво України № 7229 на знак для товарів і послуг СОНІВА на ім'я General CO Inc., США для переліку товарів 34 класу МКТП. Відомості про видачу свідоцтва № 7229 опубліковані в офіційному бюлетені патентного відомства України "Промислова власність", неприємно здивували кубинців. До апеляційного органу патентного відомства від відомої кубинської компанії Entresa Cubana del Tabaco T/A CUВАТАВАСО надійшло заперечення проти видачі свідоцтва України № 7229 на знак для товарів і-послуг СОНІВА
Кубинська компанія повідомила, що знак СОНІВА, який належить саме їй, є одним із найвідоміших знаків з огляду на численні реєстрації знака СОНІВА у майже всіх країнах світу (1971 р. — Бенілюкс, 1972 р — Данія, Італія, Португалія, 1977 р. — Швейцарія, Венесуела, 1983 р. — Уругвай, 1984 р. — Мексика тощо).
Ще у колишньому СРСР, починаючи з 1983 року, знак СОНІВА охоронявся (свідоцтва СРСР №74782, „,№96624, №104102). Зазначені свідоцтва належали Т/А СUВАТАВАСО. Продукція, маркована цим знаком, поставлялась до СРСР у великих обсягах, зокрема до України. Таким чином, українському споживачеві знак СОНІВА був відомим задовго до подання заявки на знак для товарів і послуг, реєстрація якого оскаржувалась.
На думку кубинської компанії, знак СОНІВА не можна було реєструвати на ім'я іншої особи.
Власник свідоцтва України № 7229 — компанія Оепегаї Со Іпс. мав намір використати набуток Т/А СШАТАВАСО стосовно реклами якісних кубинських сигар. Компанія ввела знак СОНІВА у торговий обіг в США в 1978 р. для сигар домініканського походження. Проблема забезпечення американського курця сигарами справжнього кубинського виробництва стоїть перед тютюновим ринком США дуже гостро, оскільки на торгівлю з Кубою накладено ембарго. Кубинські сигари, зокрема СОНІВА, є еталоном якості на ринку сигар і не тільки на американському. За інформацією власника свідоцтва (з офіційних документів щодо оцінки положення на ринку), сигари, вироблені у Домініканській республіці, мають нижчу якість та вартість.
Наведеш докази були достатніми для визнання свідоцтва недійсним. Тому Апеляційна рада задовольнила апеляцію. Свідоцтво України № 7229 на знак СОНІВА, видане на ім'я власника свідоцтва, визнане недійсним на підставі пп. 2, 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". У рішенні Апеляційної ради патентного відомства України зазначалось, що така реєстрація буде вводити в оману українського споживача стосовно якості та місця виготовлення сигар, може виникнути плутанина щодо виробника та продукції.
Власник свідоцтва України № 7229 на знак СОНІВА звернувся з позовною заявою на той час до Вищого арбітражного суду України про визнання недійсним рішення Апеляційної ради. У зв'язку з набранням чинності законами України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 р. № 3017-111, "Про внесення змін до Закону України "Про арбітражний суд" від 21.06.2001р. №2538-111, "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" від 21.06.2001 р. №2539-111 справа не підсудна Вищому господарському суду України та була передана до господарського суду м. Києва.
Господарський суд м. Києва задовольнив позов, тому що рішення Апеляційної ради було прийняте з порушенням законодавства України. Так, заявка на охорону прав на знаки для товарів і послуг була надана 12.05.93 року. Але спеціальний закон, на підставі якого видане свідоцтво України № 7229, був введений в дію 01.07.94 р. Тобто в резолютивній частині рішення Апеляційної ради були порушені процесуальні норми.
Рішення господарського суду м. Києва було оскаржено Міністерством освіти і науки України та кубинською компанією Т/А СUВАТАВАСО до апеляційної інстанції з приводу невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Київський апеляційний господарський суд колегіальне розглянув справу по суті та постановив рішення господарського суду м. Києва скасувати, у позові відмовити.
Компанія General CO Inc. подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду. Вищий господарський суд України прийняв постанову про залишення постанови Київського апеляційного суду без змін, а касаційної скарги без задоволення.
.Відповідно до вимог статті 111-16 господарського процесуального кодексу України власник свідоцтва України № 7229 скористався наданою можливістю оскаржити постанову Вищого господарського суду України до Верховного Суду України. Колегія суддів Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу компанії General CO Inc., ухвалила відмовити у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.06.2002 р. у справі № 12/396. Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Таким чином, надбання, культурна спадщина та традиційні знання Куби були "врятовані".
Ця справа є ще одним позитивним прикладом, коли володільці прав інтелектуальної власності мали можливість здійснити захист своїх прав і законних інтересів в адміністративному та судовому порядку шляхом звернення до судових органів та відповідальних органів виконавчої влади в Україні.