Відповідно до Указу Президента "Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств" № 398 від 09.03.2000 року (далі — Указ № 398 від 09.03.2000 року) протягом 2000 року безоплатна передача у комунальну власність житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури повинна була здійснюватися „за згодою недержавних сільськогосподарських підприємств" (п. 1).
Організаційно-правові заходи з безоплатної передачі згаданих об'єктів повинні були проводитися на підставі Закону "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" № 147/98-ВР від 03.03.1998 року, який окреслює основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність. Згідно з положеннями названого Закону пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, необхідно погоджувати з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, — також з трудовими колективами цих підприємств (п. 3 ст. 4-1 названого Закону).
При цьому Указ № 398 від 09.03.2000 року поширює свою дію на сільськогосподарські кооперативи, приватні (приватно-орендні) сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарські товариства, а також інші сільськогосподарські підприємства, які засновані на приватній власності, тобто отримали відповідний статус на момент видачі згаданого нормативно-правового акта.
За затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України № 62 від 14.03.2001 року Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (п. 17) підприємство-правонаступник здійснює заходи щодо передачі майна соціальної інфраструктури на баланс органів місцевого самоврядування. Про згоду сільськогосподарських підприємств на таку передачу у ньому не йдеться. Згаданий наказ Мінагрополітики виданий відповідно до Указу Президента № 62 від 29.01.2001 року „Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" (далі — Указ № 62 від 29.01.2001 року), де перед відповідальними органами ставилося завдання, зокрема, забезпечити управління об'єктами права державної власності, які перебували в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, а також збереження і використання за призначенням до передачі у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури, шо належали зазначеним підприємствам. Як вказано у Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, його дія відповідно до п. З цього документа поширюється на підприємства, у тому числі реорганізовані, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення цього процесу та не реалізовано права селян відповідно до законодавства.
Таким чином, в Указі № 62 від 29.01.2001 року йшлося про збереження і використання за призначенням до передачі у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури, які належали зазначеним підприємствам. У правонаступників сільськогосподарських підприємств за цим документом виникло зобов'язання передавати об'єкти соціальної інфраструктури на баланс органів місцевого самоврядування.
Наказом Міністерства аграрної політики України № 63 від 14.03.2001 року „Про затвердження Порядку оформлення право-наступншггва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств" обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частиш боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів пра-вонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП (п. 17). Якщо взяти повний обсяг майнових прав та обов'язків за запропонованими критеріями, то правонаступники сільськогосподарських підприємств, які були реорганізовані у 2000 та у 2001 роках, справді опинились у різних умовах. Єдиний підхід для цього випадку на підставі вказаних нормативно-правових актів встановити складно, оскільки вони, по суті, суперечать одне одному. Втім можна запропонувати підхід, коли документи, прийняті пізніше (тобто нормативна база 2001 року), поширюють свою дію на означені правовідносини у році 2000. Як аргумент можуть слугувати рішення Конституційного Суду. Згідно з правовою позицією у справі № 1-рп/99 від 09.02.1999 року положення ч. 1 ст. 58 Конституції про зворотну дію в часі нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується людини і громадянина (фізичної особи). А у справі про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями № 1-рп/2002 від 29 січня 2002 року Конституційний Суд висловив правову позицію щодо нерозповсюдження наведеного у ч. 1 ст. 58 Основного Закону положення на юридичних осіб.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 13 (405) 29 березня - 4 квітня 2003 р.