У зв'язку  з  реорганізацією  бюджетної  установи   скорочено
посаду  головного  спеціаліста.  В  період  перебування в щорічній
відпустці його попереджено  про  наступне  звільнення  (через  два
місяці, через реорганізацію і скорочення штатів). Під час щорічної
відпустки він перебував  на  листку  непрацездатності,  тому  йому
продовжено  відпустку на кількість днів непрацездатності.  Під час
перебування в продовженій  частині  щорічної  відпустки  працівник
знову   подає   листок   непрацездатності   та   наполягає  на  її
продовженні.  Перебуваючи в другій продовженій частині  відпустки,
працівник  знову  звертається  до  лікарні  і  перебуває на листку
непрацездатності.  На який термін  сумарно  може  бути  продовжено
щорічну    відпустку    працівника    в   зв'язку   з   тимчасовою
непрацездатністю, що підтверджено в установленому порядку?
                                     В.Домбровський,
                                     м. Кременчук Полтавської обл.

     Відповідно до  ст.  49-2 КЗпП України ( 322-08 ) про наступне
вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше як  за
два місяці.  Зі встановленого двомісячного терміну не виключається
час перебування у відпустці,  період тимчасової  непрацездатності,
інший  час,  протягом  якого  працівник  не працював з поважної чи
неповажної причини.  Водночас частиною третьою ст.40 КЗпП  України
встановлено   обмеження  на  звільнення  працівника  з  ініціативи
власника.  Не допускається  звільнення   працівника  з  ініціативи
власника  або  уповноваженого  ним органу в період його тимчасової
непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті),  а також  у
період   перебування   працівника   у  відпустці.  Це  правило  не
поширюється на випадок повної ліквідації підприємства,   установи,
організації.  Граничний  термін  нез'явлення  на  роботу внаслідок
тимчасової непрацездатності встановлено п.5 ст.40 КЗпП України.  В
такому   разі   підставою  для  розірвання  трудового  договору  є
нез'явлення на роботу понад чотири місяці поспіль,  не  враховуючи
відпустки по вагітності і пологах.  Вихід на роботу хоч би на один
день  перериває  цей  термін.  Надалі  чотиримісячний  термін  має
обчислюватися  знову.  Підсумовувати  періоди  неявки  на  роботу,
тривалістю менш як чотири місяці,  не можна.  Відповідно до  ст. 3
Закону України   "Про   відпустки"   (  504/96-ВР  )  за  бажанням
працівника в разі його звільнення (крім  звільнення  за  порушення
трудової  дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку
з наступним звільненням.  Датою звільнення в цьому разі є останній
день  відпустки.  Статтею 11 цього Закону передбачено,  що щорічну
відпустку має бути перенесено на інший  період  або  продовжено  в
разі   тимчасової   непрацездатності   працівника,  засвідченої  в
установленому порядку. Отже, щорічну відпустку працівника має бути
продовжено на періоди тимчасової непрацездатності, кожен з яких не
може перевищувати чотирьох місяців поспіль.

     Т.ОЛІЙНИК, радник  директора  Державного департаменту нагляду
за додержанням законодавства про працю.