РІВНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ


У статутному фонді гірничо-збагачувального комбінату, щодо якого відкрита справа про банкрутство, частка держави становить 25,87%. Чи зобов'язаний господарський суд на підставі змін, внесених 6 березня 2003 року до Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припинити провадження у цій справі? Чи може господарський суд після проведення підготовчого засідання, без публікації у офіційних друкованих виданнях відповідної інформації продовжувати провадження у справі про банкрутство?


Згідно із Законом "Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств)" № 597-ІV від 06.03.2003 року пункт 1 розділу VII було доповнено абзацами наступного змісту: "справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуг-лебудівні підприємства), яким надається державна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, не порушуються з дня набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 1 січня 2004 року.

Провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню". Цим Законом про внесення змін встановлено, що він набирає чинності від дня його опублікування (газета "Урядовий кур'єр" від 02.04.2003 року).

Водночас, стаття 40 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, що набула чинності з 01.01.2000 року, (розділ V) визначає вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство. Так, провадження припиняється, якщо:

  1. боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
  2. подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
  3. у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;
  4. затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;
  5. затверджено мирову угоду;
  6. затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 вказаного Закону;
  7. боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника. За п. 2 ст. 40 названого Закону про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Крім того, у розділі VI "Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності" названого Закону уточнено лише процедуру провадження банкрутства окремих категорій суб'єктів, що не впливає на загальний порядок припинення провадження у справі.

За ст. 2 Господарського процесуального кодексу господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів боржника. Відповідно до ст. 4-1 господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, положення наведених нормативних актів утворюють колізію норм закону, які регулюють конкретні правовідносини. У ситуації, коли господарський суд діє на підставі ГПК та ст. 40 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто відкрив провадження у справі про банкрутство щодо гірничого підприємства і не припиняє його, він порушує Закон № 597-ІV від 06.03.2003 року. А у випадку, коли господарський суд, керуючись положеннями Закону № 597-ІV від 06.03.2003 року, припиняє провадження щодо конкретного суб'єкта, який підпадає під дію цих змін, він порушує положення загальної норми Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де визначено вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство суб'єктів господарювання.

Вирішувати зазначену колізію необхідно, керуючись нормами закону вищого порядку, яким у даному разі є Конституція України. А саме, ст. 13, де встановлено, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом, чим закріплено принцип юридичної рівності суб'єктів господарювання, у цьому випадку боржників, заснованих на різних формах власності.

Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 23 (415) 7- 13 червня 2003 р.