Відповідно до ст. 4 Закону № 2374-III видавати переказні
та прості векселі можна лише для оформлення податкового
боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи,
надані послуги.
Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР
датою збільшення валових витрат покупця товарів (робіт,
послуг) — емітента простого векселя вважатиметься дата
оприбуткування товарів (робіт, послуг) за ціною, визначеною
договором купівлі-продажу, а для продавця (одержувача
векселя) згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №
334/94-ВР датою збільшення валового доходу є дата відвантаження
товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР емісія
простого векселя розглядається як забезпечення або підтвердження
(оформлення) заборгованості покупця товарів — емітента
векселя перед кредитором (продавцем товарів). При цьому
номінальна вартість простого векселя, взятого кредитором
на облік від покупця товарів — емітента простого векселя,
не включається до валових доходів кредитора.
Відповідно до постанови № 388 під дисконтом слід розуміти
різницю між вартістю погашення цінних паперів i вартістю
їх придбання без урахування нарахованих на час придбання
процентів, якщо вартість придбання нижча за вартість
погашення.
Враховуючи те, що для цілей оподаткування використовуються
терміни i правила, визначені законами України з питань
оподаткування, а поняття дисконту не можна віднести
до поняття, визначеного відповідно до п. 1.10 ст. 1
Закону № 334/94-ВР як процент за використання кредиту,
то при оподаткуванні дисконт не включається до складу
валових витрат векселеутримувача при реалізації векселя
згідно зі ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Статтею 4 Закону № 2374-III встановлено, що у разі видачі
(передачі) векселів відповідно до договору припиняються
грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та
виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.
Тобто у покупця — емітента простого векселя виникає
зобов’язання сплатити суму, вказану у простому векселі.
Таким чином, якщо утримувач векселя погоджується на
дострокове погашення векселя емітентом — покупцем товарів
(паливно-мастильних матеріалів) i при цьому за згодою
сторін борг за векселем вважається погашеним, тобто
зобов’язання векселедавця — оплаченими, то частина боргу
за векселем у розмірі знижки (фактично не сплаченої
за домовленістю сторін частини повної суми векселя)
є безповоротною фінансовою допомогою у емітента — покупця
товарів. Така допомога відноситься до складу валового
доходу такого платника відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1
ст. 4 та пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.