За чинним Законом "Про підприємництво" від 07.02.1991 року № 698-ХІІ підприємництво — це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Закон "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР прийнято для визначення правових засад застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Відповідно до ст. 1 названого Закону застосовувати реєстра-
тори розрахункових операцій повинні (з урахуванням винятків, встановлених статтями 9, 10 Закону) фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності або юридичні особи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Згідно з Класифікацією організаційно-правових форм господарювання, затвердженою та введеною в дію наказом Держстандарту України від 22.11.1994 року № 288 (п. 2.2) підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Таким чином, у розумінні Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надання послуг є підприємницькою діяльністю зі створення та реалізації споживачам (замовникам) такого виду товару, як послуга.
За вже згадуваною Класифікацією органі-заційно-правових форм господарювання оренда являє собою засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (п. 2.14).
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затверджене наказом Міністерства фінансів України 28.07.2000 року № 181, визначає оренду як угоду, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.
Отже, різниця між продажем товару (наданням послуг) для споживання покупцем (замовником) та наданням права оплатного користування майном (орендою) полягає у типі угоди, що укладається в обох випадках. При наданні послуг для споживання фактично укладається угода купівлі-продажу послуги, кошти від придбання якої становлять об'єкт регулювання Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Щодо оренди, то юна оформлюється як договір користування, який не підлягає регулюванню названим Законом. А встановлена (відповідно до договору оренди) плата за користування майном перераховується, зокрема, на підставі Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 29.03.2001 року № 135. Орендна плата може також бути внесена готівкою і тоді вона перераховується відповідно до Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою правління Нацбанку від 19.02.2001 року № 69. Згідно з п. 1.6 названого документу готівковими розрахунками є платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою, у тому числі за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, виконаних робіт, наданих послуг) та іншого майна. До речі, у названій Інструкції реєстратором розрахункових операцій (РРО) називається пристрій або програмно-технічний комплекс, який виконує фіскальні функції та призначений для реєстрації розрахункових операцій саме при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 27 (419) 5-11 липня 2003 р.