Статтею 430 глави 38 Цивільного кодексу встановлено, що за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Ця стаття встановлює едине обмеження щодо укладення договорів про спільну (сумісну) діяльність, а саме: не допускаються договори про сумісну діяльність між громадянами й організаціями.
Водночас пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі — Закон .№ 334/94-ВР) визначено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі відповідного договору, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.
При цьому облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР).
Не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвес-тицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи (пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР).
Таким чином, у цивільному законодавстві немає заборони щодо участі у договорі спільної діяльності нерезидента, а пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР стосується лише платника податку, уповноваженого вести окремий облік господарських результатів спільної діяльності.