• Строки виникнення податкових зобов’язань

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Під терміном «податкове зобов’язання» слід розуміти загальну суму ПДВ, одержану (нараховану) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначену згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону № 168/97-ВР.
Податковим кредитом вважається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду (п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР).
Датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР):
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Водночас платник ПДВ має право на податковий кредит, який складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Проте слід пам’ятати, що ПДВ, сплачений у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не можна віднести до податкового кредиту, якщо:
одна чи обидві сторони однієї господарської операції (покупець чи продавець товарів (робіт, послуг)) не зареєстровані в установленому законодавством порядку платниками ПДВ;
придбані товари (роботи, послуги) не відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу), а основні фонди чи нематеріальні активи не підлягають амортизації згідно із Законом № 334/94-ВР;
придбані товари (роботи, послуги) використовуються у звільнених від обкладання ПДВ операціях чи операціях, що не є об’єктом оподаткування (ст. 5, п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР);
відсутні або неналежним чином оформлені податкові накладні чи митні декларації, а при імпорті робіт — акт виконаних робіт (послуг) чи банківський документ, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Сума ПДВ, яка може бути віднесена до податкового кредиту звітного періоду, відображається у розділі другому «Податковий кредит» декларації з ПДВ.
Таким чином, щодо зазначеної у запитанні операції у підприємця виникли податкові зобов’язання у червні на загальних підставах за ставкою 20 відсотків, які мали бути відображені у рядку 1 розділу першого «Податкові зобов’язання» декларації з ПДВ.
Якщо у червні платник мав право на податковий кредит, то чиста сума зобов’язань, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнювала б різниці між загальною сумою податкових зобов’язань та загальною сумою податкового кредиту.
Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III, для подання податкової декларації (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III).
Отже, підприємець повинен був нарахувати податкові зобов’язання за операцією, яка відбулась у червні, та відобразити їх у декларації з ПДВ за червень, яку слід було подати не пізніше 20 липня (якщо останній день строку подання декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочій день), та сплатити ПДВ не пізніше 30 липня.
У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі 10 відсотків суми такої недоплати, штрафи, визначені підпунктами 17.1.2 — 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення згідно з п. 17.2 цього Закону, не застосовуються.
Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, до такого платника застосовуються відповідні штрафні санкції.