Однак з тим, що законодавство надає представникові правозасто-совчого органу право діяти за своїм внутрішнім переконанням, на наш погляд, важко погодитись.
Тому державний виконавець має застосовувати положення зазначеної норми з урахуванням наступних обставин:
Урахування запропонованих обставин дозволить державному виконавцю запобігти оскарженню його дій.
З огляду на викладене автор пропонує інший погляд на підстави для зупинення виконавчого провадження.
1. Звернення державного виконавця до суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, й заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання
зумовлюється тими випадками, коли виконання рішення стає незрозумілим або неконкретним, через що виникають ускладнення при його виконанні або його виконати за виявлених обставин стає неможливим. Хоча в цій нормі (п. 1. ст. 35 Закону) мова йде лише про роз'яснення рішень і не конкретизовані обставини, які потребується роз'яснювати, можна однозначно встановити, що рішення, не зважаючи на наявність недоліків (наприклад, описок чи явних арифметичних помилок), було прийнято до виконання і не було застосовано статті 26, 21 Закону.
Отже, на думку автора, ця норма фактично дозволяє приймати рішення з певними недоліками і лише потім їх усувати шляхом звернення до повноважних осіб за їх роз'ясненням. Коли рішення є неясним, суд, який вирішив справу, роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту (ст. 215 ЦПК). Водночас, у ЦПК відокремлене поняття "виправлення описок і явних арифметичних помилок у рішенні" (ст. 213 ЦПК). Стосовно роз'яснень рішень господарського суду існує аналогічна процедура, в якій за заявою сторони або за своєю ініціативою суд виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала (ст. 89 ГПК України).
Складається враження, нібито п, 1 ст. 35 Закону можна тлумаяи-мти так, що в цивільному процесіда заявою державного виконавця суд вправі тільки роз'яснювати рішем? ня, але не вправі виправляти описки і явні арифметичні помилки. Проте, на думку автора, різниця у викладенні певних процедурних питань у різних нормативних актах не може стати причиною для відмови суду у виправленні описок і явних арифметичних помилок.
Стосовно ж інших органів, які видали виконавчий документ, то для надання ними відповідних роз'яснень підставою може стати ст. 28 Закону. Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язані розглянути заяву державного виконавця у 10-ден-ний строк із дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту.
2. Подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі.
Цю підставу зупинення виконавчого провадження необхідно розглядати в двох аспектах, які випливають з процесуальних особливостей вирішення питань про оскарження дій або бездіяльності державного виконавця та процедури розгляду заявленого відводу.
За ст. 13 Закону "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. За ст. 5 Закону "Про державну виконавчу службу" правами щодо розгляду скарг на дії державних виконавців наділені:
Крім того, в цьому зв'язку є можливість висловити таку гіпотезу що скарги на рішення, дії .або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби мають розглядатися в порядку цивільного судочинства в двох варіантах: коли скарга стосується осіб, що безпосередньо вчиняли виконавчі дії (за гл. 31-Г ЦПК), коли оскаржується рішення (акти) вищестоящих органів, які здійснюють управління і приймають акти, пов'язані з діяльністю державної виконавчої служби (такі скарги мають розглядатися в порядку глави 31-А ЦПК). Якщо вважати гіпотезу автора вірною, то за ст. 248-4 ЦПК подання скарги до суду зупиняє виконання оскарженого акта.
Виходячи ж з функцій контролю за діяльністю державного виконавця можна встановити ще одного суб'єкта, до якого може подаватися скарга, а саме: прокурора, який здійснює нагляд за законністю виконавчого провадження (ст. 8 Закону "Про виконавче провадження"). Але його функція може розглядатися лише в трьох аспектах:
Відмова в задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена, ;до суду в десятиденний термін, а тому доцільно на погляд автора, в Законі передбачити, що строк розгляду заявленого відводу не може перевищувати 10 днів. Таким чином, будуть усі підстави вважати, що подання заяви про. відвід або скарги на відмову у відводі державного виконавця є підставою для відкладення виконавчого провадження, оскільки відповідні строки будуть точно визначені Законом.
3. Оголошення, розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.
Оголошення розшуку боржника зумовлює неможливість виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а тому цей випадок має входити до ст. 34 Закону і визначати обов'язковість зупинення виконавчого провадження. Аналогічно повинно мати місце обов'язкове зупинення виконавчого провадження при розшуку дитини, коли рішення стосується відібрання дитини, оскільки у період її розшуку державний виконавець фактично не може виконати це рішення з незалежних від нього причин. Звернути стягнення на майно, належне боржнику, так само неможливо, коли його не знайдено. Тому з цього положення мав би випливати загальний висновок, що разом із оголошенням розшуку боржника, його майна або дитини виконавче провадження має бути зупинене.
Але в цій нормі міститься суттєва помилка, оскільки розшуком боржника-громадянина та дитини займаються органи внутрішніх справ, а розшуком боржника — юридичної особи та майна боржника — Державна виконавча служба (ст. 42 Закону). Таким чином, на час розшуку боржника-громадянина та дитини на підставі ч. 4 ст. 36 Закону виконавчі дії не провадяться. Але втрачається логіка, коли державним виконавцем виноситься постанова про розшук майна, яку він сам повинен виконувати, — у той час, коли вчинення виконавчих дій зупинено. 4. Прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань. Аналіз цього положення разом із п. 3 ст. 34 Закону свідчить про те, що в цьому випадку виконавче провадження може бути вчинене навіть за відсутності боржника. Перш за все, державний виконавець повинен повідомити стягувача про надходження прохання боржника про зупинення виконавчого провадження і з'ясувати його міркування з цього питання.
Тому в цьому разі слід розглянути три правові ситуації, які випливають із заявленого прохання боржника і залежать від позиції стягувача:
Останні підстави зупинення виконавчого провадження мають бути обов'язково підтверджені відповідними доказами: довідкою лікувального закладу, наказом про направлення особи у службове відрядження; наказом про відпустку. Але автор вважає, цю для зупинення виконавчого провадження з цих підстав має застосовуватися процедура, викладена в -ІІ/4 факультативних підстав зу-'пинення виконавчого провадження, зазначених вище.
Крім того, коли у виконавчому провадженні призначається експертиза (8), то зупинення виконавчого провадження зумовлюється часом, який потребується для її проведення. Такий час має з'ясовуватися державним виконавцем у експерта. Законом передбачається надавати сторонам строк для запрошення перекладача (9), але Такий строк, на погляд автора, не повинен перевищувати 10 днів, а тому тут слід застосовувати відкладення виконавчого провадження. Тим більше, що державний виконавець за ст. 15 Закону може призначити перекладача своєю постановою.