Товарообмінні (бартерні) операції у зовнішньоекономічній
діяльності
Резидент України на підставі укладеного з нерезидентом
бартерного контракту експортував продукцію, вартість
якої визначено в доларах США. Імпортовано товари в тій
же кількості, в якій i експортовано, але вартість імпортованих
товарів визначено в російських рублях i вона менша від
вартості фактично проведеного експорту. Чи застосовуються
до резидента санкції, передбачені ст. 3 Закону № 351-XIV?
(ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «НОРТ», м. Василівка,
Запорізька обл.)
Порядок i режим здійснення товарообмінних (бартерних)
операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності та
відповідальність за їх порушення встановлено Законом
№ 351-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону № 351-XIV товарообмінна (бартерна)
операція у сфері зовнішньоекономічної діяльності кваліфікується
як один із видів експортно-імпортних операцій між суб’єктом
зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним
суб’єктом господарської діяльності, оформлених бартерним
договором або договором зі змішаною формою оплати, яким
часткову оплату експортних (імпортних) поставок передбачено
в натуральній формі. Цей договір передбачає збалансований
за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому
поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій
або безготівковій формі.
Крім того, у бартерному договорі зазначаються загальна
вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість
товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором,
з обов’язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній
Нацбанком України до першої групи Класифікатора іноземних
валют (п. 2 ст. 1 Закону № 351-XIV).
Оскільки російські рублі згідно з постановою № 34 віднесено
до другої групи Класифікатора, то вартість товарів,
що імпортуються за бартерним договором, може бути визначено
тільки в доларах США.
Виходячи з вищевикладеного, якщо від нерезидента надходять
товари, що імпортуються за бартерним договором, на суму
меншу від вартості фактично проведеного експорту, то
відповідно до ст. 3 Закону № 351-ХІV із суб’єкта зовнішньоекономічної
діяльності України стягується пеня за кожний день прострочення
в розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних товарів
(робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором.
Пеня за порушення термінів розрахунків
Українське підприємство відповідно до укладеної угоди
експортувало продукцію до Росії. Нерезидент за поставлену
продукцію розрахувався частково, у зв’язку з чим резидент
звернувся з позовною заявою до Міжнародного комерційного
арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України
про примусове стягнення заборгованості з нерезидента
й було прийнято ухвалу суду про прийняття до розгляду.
При цьому під час судового розгляду у зв’язку з погашенням
нерезидентом частини заборгованості перед українським
підприємством його позовні вимоги було уточнено й судом
було прийнято рішення про задоволення позову на скориговану
суму позовної заяви.
Чи повинне підприємство сплатити пеню за порушення термінів
розрахунків до дати повернення нерезидентом боргу у
разі прийняття судом рішення про задоволення позову
на скориговану суму позовної заяви?
(ТОВ «Укршинснаб», м. Біла Церква, Київська обл.)
Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів
у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні
рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,
зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних
днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної
митної декларації) продукції, що експортується, а в
разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності
— з моменту підписання акта або іншого документа, що
засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав
інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну
потребує індивідуальної ліцензії Національного банку
України.
Згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами
термінів, передбачених статтями 1 i 2 цього Закону,
тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення
в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній
валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним
курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості.
У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним
комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною
комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної
заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості,
яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів,
передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни,
передбачені статтями 1 i 2 Закону № 185/94-ВР, зупиняються
i пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення
про відмову в позові повністю або частково або припинення
(закриття) провадження у справі чи залишення позову
без розгляду терміни, передбачені статтями 1 i 2 цього
Закону, поновлюються i пеня за їх порушення сплачується
за кожний день прострочення, включаючи період, на який
ці терміни було зупинено.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення
про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених
статтями 1 i 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом або арбітражним судом.
У випадку, наведеному в запитанні, під час судового
розгляду в зв’язку з погашенням нерезидентом частини
заборгованості перед українським підприємством його
позовні вимоги було уточнено й судом прийнято рішення
про задоволення позову на скориговану суму позовної
заяви.
Оскільки судом прийнято рішення про задоволення позову
лише на скориговану суму позовної заяви, то, відповідно,
пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1
i 2 цього Закону не сплачується лише із суми задоволеної
позовної заяви.
За обсягами валютної виручки, що надійшла резиденту
в процесі розгляду справи в суді з порушенням встановлених
термінів розрахунків, підприємство має сплатити пеню
за порушення термінів розрахунків до дати повернення
нерезидентом боргу.