Відповідно до Закону № 2181-III адміністративний арешт активів платника
податків (за текстом — арешт активів) є виключним способом
забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків
будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому
арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання
у належному функціональному та якісному стані. Арешт
може бути накладено на будь-які активи юридичної особи,
а для фізичної особи — на будь-які її активи, крім тих,
що не підлягають арешту згідно із законодавством.
Керівник відповідного податкового органу (його заступник)
має право звернутися до суду з поданням про продовження
строку арешту активів платника податків за наявності
достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під
адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням
або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення
протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного
звернення.
Тобто діючим законодавством не визначено конкретних
обмежень щодо строків продовження адміністративного
арешту активів платника податків, а право визначати
такий строк надано керівнику податкового органу.