Орендні відносини щодо земельної частки (паю) регулюються
указами № 1529/99, № 92/2002, наказом № 5 та постановою № 119. Право на земельну частку (пай) посвідчується
сертифікатом. Договір оренди є основним документом,
який регулює взаємовідносини сторін під час оренди.
Він укладається в письмовій формі для забезпечення захисту
інтересів сторін.
Громадяни, які уклали договори оренди земельних часток
(паїв), можуть реалізувати своє право на землю шляхом
виділення її в натурі та одержання державного акта на
право приватної власності на землю, якщо інше не передбачено
договором. Виходячи з цього, об’єкт раніше укладеного
договору оренди земельної частки (паю) перестає існувати.
Отже, якщо договір оренди було укладено на підставі
сертифіката на право на земельну частку (пай), а потім
із виділенням цієї частки в натурі (на місцевості) оформлено
державний акт на право приватної власності на землю,
то має відбутися припинення дій зобов’язання угодою
сторін шляхом переукладання договору (на підставі ч.
1 ст. 220 Цивільного кодексу), або припинення зобов’язання
у зв’язку з неможливістю виконання (оскільки відсутній
предмет договору), тобто розірвання договору (ст. 222
Цивільного кодексу).
Громадяни вправі обрати один із запропонованих варіантів,
однак слід зазначити, що i зміна, i розірвання договору
допускаються лише за згодою сторін. У разі недосягнення
згоди спір вирішується у судовому порядку.