Відповідно до норм пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР до категорії
основних фондів відносяться матеріальні активи, термін використання
яких становить більше 12 місяців.
Погашення вартості основних засобів підприємства здійснюється шляхом
віднесення зносу (амортизаційних відрахувань) за затвердженими нормами
на витрати виробництва, обігу протягом терміну, за який первісна вартість
повністю переноситься на витрати виробництва та обігу. Повний знос основних
фондів, їх моральна застарілість та непридатність для подальшого використання
є однією з причин їх ліквідації за самостійним рішенням платника, що
підтверджується актом на списання основних фондів з балансу підприємства,
який оформляється в установленому порядку.
Згідно з вимогами пп. «в» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-III операції
з ліквідації об’єктів нерухомого або рухомого майна платника податків,
активи якого перебувають у податковій заставі, підлягають обов’язковому
узгодженню з органом державної податкової служби. Винятком є ліквідація
майна внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або
відповідно до рішень органів державного управління.
Отже, якщо платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі,
здійснює ліквідацію основних засобів унаслідок їх фізичного або морального
зносу, а не в зв’язку з виникненням обставин непереборної сили або не
відповідно до рішення органу державного управління, такий платник повинен
письмово узгодити зазначені операції з органом державної податкової
служби.
Щодо штрафних санкцій, то Законом № 2181-III передбачено застосування
штрафів до платника податків, активи якого перебувають у податковій
заставі, лише за відчуження таких активів без згоди податкового органу.
Тобто у разі ліквідації об’єктів рухомого або нерухомого майна платником
податків, активи якого перебувають у податковій заставі, без отримання
згоди податкового органу штрафні санкції до такого платника не застосовуються.
Водночас пп. 8.6.4 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-III передбачено, що у
разі здійснення операцій, що потребують обов’язкового узгодження без
отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого
платника або фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несе відповідальність,
установлену законодавством України за ухилення від оподаткування.