• Оренда комунального майна

Оскільки йдеться про оренду цілісного майнового комплексу «Санаторій», що має податковий борг, то відповідно до ст. 8 Закону № 2181-III активи такого підприємства перебувають у податковій заставі. Підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли активи платника податків перебувають у податковій заставі, такий платник здійснює вільне розпорядження ними за винятком операцій, що підлягають обов’язковому узгодженню з податковим органом, до яких, зокрема, відносяться операції з оренди рухомого та нерухомого майна.
Таким чином, підприємство-боржник повинно обов’язково узгодити операцію з надання в оренду цілісного майнового комплексу з податковим органом.
Статтею 1 Закону № 2269-ХІІ визначено, що всі організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (за текстом — підприємства), їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються вищезазначеним Законом.
Згідно зі ст. 14 Закону № 2269-ХІІ припинення діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря з дати видання про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти майном.
Відповідно до договору оренди орендар стає правонаступником прав та обов’язків підприємства, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу — також правонаступником прав та обов’язків підприємства, пов’язаних з діяльністю цього структурного підрозділу (ст. 15 Закону № 2269-ХІІ).
Статтею 34 Закону № 887-ХІІ також визначено, що при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаного підприємства.
Згідно зі ст. 13 Закону № 2181-III платник податків може набути всіх прав та обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового боргу іншого платника за умови проведення реорганізації.
З метою оподаткування оренда цілісного майнового комплексу прирівнюється до реорганізації платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника без ліквідації платника, що реорганізується (пп. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону № 2181-III).
Проведення вищезазначених видів реорганізації не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань або податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності. Виняток становлять лише випадки, коли згідно з висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання платником податків, який реорганізувався, своїх податкових зобов’язань.
Якщо активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію, податковий орган також може прийняти рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності.
У разі прийняття податковим органом рішення про солідарну податкову відповідальність об’єднаний платник податків набуває всіх прав та обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або податкового боргу всіх платників податків, що об’єдналися.
Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону № 2181-III, якщо платник податків, який реорганізовується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків (як у даному випадку), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов’язань або податкового боргу за іншими податками i зборами.
Отже, за умови отримання підприємством-боржником згоди податкового органу на передачу в оренду цілісного майнового комплексу
i встановлення відповідної форми податкової відповідальності реорганізованого підприємства, останнє може погасити суму податкового боргу за рахунок наявної у нього суми ПДВ, заявленої до відшкодування. Проте слід зазначити, що відповідно до Порядку № 209/72 відшкодування ПДВ може здійснюватися виключно в рахунок податків i зборів (обов’язкових платежів), що надходять до держбюджету.