Суб’єктами малого підприємництва є, зокрема, юридичні
особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, в яких
середньооблікова чисельність працюючих за звітний період
(календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного
валового доходу не перевищує 500000 євро (ст. 1 Закону
№ 2063-III).
Закон № 2063-III визначає основні напрями державної
підтримки малого підприємництва, одним з яких є запровадження
спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку
та звітності.
Проте при визначенні сфери дії зазначеного Закону слід
враховувати його окремі положення. Так, згідно зі ст.
2 цього Закону його дія не поширюється на довірчі товариства,
страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні
та небанківські фінансові установи, суб’єктів підприємницької
діяльності, які провадять діяльність у сфері грального
бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, які є виробниками
та імпортерами підакцизних товарів, а також суб’єктів
підприємницької діяльності, у статутному фонді яких
частка вкладів, що належить юридичним особам — засновникам
та учасникам цих суб’єктів, які не є суб’єктами малого
підприємництва, перевищує 25%.
Таким чином, суб’єкт малого підприємництва, який відповідно
до вимог Указу № 727/98 застосовує спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного
податку, не може здійснювати діяльність з обміну іноземної
валюти. У разі здійснення зазначеного виду діяльності
такий суб’єкт повинен перейти на загальну систему оподаткування
та придбати торговий патент відповідно до Закону № 98/96-ВР.