ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ
Л И С Т
14.05.2003 N 14-21-10/3025
В останньому абзаці листа Держкомзему України від
14.02.2003 р. N 14-17-2-В76/854 ( v_854219-03 ), який був
опублікований у газеті "Урядовий кур'єр" (N 60 від 01.04.2003 р.),
справді допущено технічну помилку в частині назви нормативного
акта, який визначає вартість земельно-кадастрових робіт і послуг.
Розміри оплати земельно-кадастрових робіт і послуг розроблені на
виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від
01.11.2000 р. N 1619 ( 1619-2000-п ) "Про затвердження Порядку
виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній
основі державними органами земельних ресурсів" і затверджені
спільним наказом Держкомзему, Мінфіну та Мінекономіки від
15.06.2001 р. N 97/298/124 ( z0579-01 ), який зареєстровано в
Мін'юсті 10.07.2001 р. за N 579/5770 (зі змінами й доповненнями).
Відповідно до п. 7 Порядку виконання земельно-кадастрових
робіт та надання послуг на платній основі державними органами
земельних ресурсів ( 1619-2000-п ) кошти, отримані за виконання
земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі,
зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і
використовуються на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням
робіт з ведення державного земельного кадастру.
Пунктом 1 Загальних положень розмірів оплати
земельно-кадастрових робіт та послуг ( z0579-01 ) визначено, що
розміри оплати застосовуються державними органами земельних
ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами,
організаціями, проектними інститутами, дослідницькими
експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими
підприємницькими структурами незалежно від форм власності та
відомчої належності на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) право власності та право постійного користування на
земельну ділянку виникає після отримання її власником або
користувачем документа, що посвідчує право власності чи право
постійного користування земельною ділянкою, та його державної
реєстрації. Частиною 1 ст. 202 Земельного кодексу визначено, що
державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі
державного реєстру земель.
З метою створення і ведення державного реєстру земель,
удосконалення порядку ведення державного земельного кадастру,
порядку обліку державних актів на право власності на земельну
ділянку, право постійного користування земельною ділянкою,
договорів оренди землі, підвищення рівня захисту прав та інтересів
громадян і юридичних осіб, створення ефективної бази для прозорої
системи оподаткування і розвитку ринку землі Держкомземом України
затверджено вказівку від 01.08.2002 р. N 23 "Про запровадження
Тимчасового порядку формування та ведення бази даних
автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру".
Отже, вказівка не встановлює нові та не змінює існуючі норми
чинного законодавства як для юридичних, так і для фізичних осіб, а
також розміри оплати земельно-кадастрових робіт.
Крім того, варто зазначити, що на даний час накази та
вказівки, прийняті Держкомземом України, є єдиними нормативними
актами, які відповідно до вимог Земельного кодексу України
( 2768-14 ) регламентують порядок виконання робіт із реєстрації
земельних ділянок і правовстановлюючих документів, що посвідчують
права на них, а також дають змогу зберігати необхідну інформацію в
базі даних автоматизованої системи ведення державного земельного
кадастру.
Перший заступник Голови Комітету В.Кулініч
"Урядовий кур'єр", N 167, 09.09.2003 р.