Оскільки поняття "правоздатність юридичної особи" (ст. 60 проекту) розкривається не в даному проекті, то вважається доцільним за допомогою відсилочної норми конкретизувати, що правоздатність юридичної особи перевіряється нотаріусом відповідно до норм ЦК і ГК, а саме: нотаріус має перевірити статут (положення) та установчий договір, які мають бути зареєстровані згідно з вимогами законодавства. Нотаріус вправі посвідчити угоду за участі юридичної особи, якщо за напрямами діяльності така угода не суперечить її цілям, зазначеним в статуті. Аналогічно має здійснюватись перевірка правоздатності іноземної юридичної особи, але з урахуванням Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність". Вважається також доцільним доповнити ч. 2 ст. 62 положенням, що нотаріусу на підтвердження повноважень представника можуть бути надані довіреність, договір доручення, наказ або рішення загальних зборів про призначення особи на посаду директора та інші документи, з яких можна однозначно встановити повноваження представника на вчинення певної нотаріальної дії. Представляється, що частина 3 останньої норми також має бути доповнена положенням: при перевірці повноважень представника юридичної особи нотаріус має встановити із статуту право його керівника на посвідчення окремих видів угод. Останнє положення випливає із сучасної юридичної практики, коли угоди визнаються в судовому порядку недійсними через те, що в статуті юридичної особи директор або інша особа, яка здійснює управління підприємством, обмежується в праві відчужувати об'єкти нерухомості без спеціального дозволу засновників (учасників) тощо. У цьому випадку ні сам директор, ні його представник, що діє на підставі виданої довіреності, не вправі укладати такі угоди без довіреності, виданої від імені всіх засновників.
Вважається, що ч. 8 ст. 64 проекту щодо права нотаріуса не вимагати кожного разу присутності посадових осіб, які представляють юридичних осіб, необхідно виключити, оскільки: 1) підробка підписів — це відомий спосіб шахрайства; 2) посадову особу можуть змусити підписати документ; 3) посадові особи можуть змінювати місце роботи і не виконувати посадоних повноважень, а тому нотаріусу необхідно впевнитись, що саме ця посадова особа підписала документ і на це була її власна воля (ст. 59 проекту).
За ч. 3 ст. 77 проекту допускається пере-дання повноважень представником іншій особі, коли він примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність, для ствердження чого він має надати відповідні докази. Але вважається, що це положення стосується лише випадку, коли в довіреності представник не обмежений в цьому праві Якщо ж у довіреності довіритель вказує про пряму заборону передоручення іншим особам, посвідчення передоручення неможливе, а повноваження має "повертатись" поручителю. До ч. З даної норми доцільно також додати положення про те, що довіреність, видана в порядку передовіри, видається лише в межах строку, що залишився за основною довіреністю, та не може містити повноважень більше, ніж за основною довіреністю.
Представляється, що ч. 2 ст. 78 проекту необхідно доповнити положенням такого змісту: "...на майно, що заповідається. Ці відомосгі нотаріус викладає в заповіті зі слів спадкодавця. Нотаріус має роз'яснити заповідачу, що в заповіті необхідно вказувати не тільки прізвище, ім'я, по батькові спадкоємців, а й доцільно зазначати місце їх проживання або/та роботи". Останнє положення зумовлено тим, що на практиці іноді зустрічаються випадки, коли нотаріуси вимагають документи спадкоємців, оскільки бажають викласти їх прізвища, ім'я, по батькові правильно. Крім того, посвідчення заповіту має бути зв'язаним з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини, тобто із ст. 84.
Частиною 1 ст. 81 проекту передбачається, що фактично будь-яка фізична або юридична особа може повідомити нотаріуса про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, з чим важко погодитись. Представляється, що повідомлення можуть надходити від осіб, зазначених у ст. 71 проекту. Крім того, важко погодитись із положенням, коли нотаріус діятиме за власною ініціативою, а тому це положення має бути виключене. Друге речення ч. 1 має складати окрему норму і бути об'єднаним із ч. 2 та уточненим, а саме: "Ці заходи вживаються ним безпосередньо або шляхом надання доручення нотаріусам інших нотаріальних округів за місцем знаходження майна". Таке уточнення випливає з компетенції нотаріуса діяти в певному нотаріальному окрузі, а не поза його межами. Тому вважається, що нотаріус в межах нотаріального округу не може доручати іншому нотаріусу вживати заходів до охорони спадкового майна, а може укласти з цього приводу лише угоду з іншим нотаріусом. Крім того, необхідно регламентувати Законом бездіяльність нотаріуса, який отримав доручення на вжиття заходів до охорони спадкового майна, але не вжив таких заходів.
У ст. 82 проекту не враховуються особливості спадкових відносин за новим ЦК, послідовність призначення виконавця заповіту тощо. Нотаріус, на наш погляд, не може призначати зберігача майна, а має укладати з ним цивільно-правову угоду. У цій нормі пропонується відмовляти у вживанні заходів до охорони спадкового майна, якщо не буде знайдено осіб, "які погоджуються прийняти його на зберігання", але таке положення фактично звільняє нотаріусів від прямого обов'язку вчиняти цю нотаріальну дію. При доволі високому рівні безробіття в Україні неможливо знайти зберігача майна? Ці та інші положення спадкових правовідносин можна вважати фрагментарними і деякою мірою непослідовними, оскільки не визначаються загальні аспекти пронедення опису майна (при свідках, складання акта тощо), способи зберігання майна, не конкретизуються права та обов'язки учасників цих відносин тощо.
У приведених статтях авторами викладено лише основні зауваження до законопроекту. Метою ж цих публікацій було бажання привернути увагу до проблеми створення цього законопроекту та його удосконалення, оскільки складається враження, що тільки окремих осіб цікавлять проблеми майбутнього розвитку нотаріату України. З цього приводу автори готові до обговорення, але нагадуємо, що це лише окрема наукова позиція. Всі зацікавлені особи можуть надіслати свої зауваження та пропозиції за адресою: fursa_2003@mail.ru Однак, автори залишають за собою право відповіді лише на ті запитання, які будуть слушними. В останньому випадку автори обіцяють надіслати пропозиції і зауваження на проект Закону "Про нотаріат" у повному обсязі.