Санкції за використання незареєстрованої найманої
праці
Які санкції застосовуються до суб’єктів підприємницької діяльності —
фізичних осіб — платників єдиного податку, що використовують незареєстровану
найману працю?
(м. Київ)
Законом № 698-ХІІ, яким визначено правові, економічні та соціальні
засади здійснення підприємницької діяльності як громадянами, так i юридичними
особами на території України, встановлено, що для здійснення підприємницької
діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про
використання їх праці. При укладанні трудового договору, в тому числі
у випадках, передбачених законами України, — контракту, підприємець
зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче
встановленого в країні мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії,
включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення
відповідно до чинного законодавства (ст. 9 Закону № 698-ХІІ).
Трудові відносини громадян регулюються Кодексом законів про працю України,
Законом № 108/95-ВР та іншими нормативними актами з цього питання.
Згідно зі ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір
— це угода між працівником i власником підприємства, установи, організації
або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник
зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням
внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи,
організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються
виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці,
необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю,
колективним договором i угодою сторін.
Статтею 24 Кодексу законів про працю визначено, що при укладанні трудового
договору між працівником та фізичною особою — суб’єктом підприємницької
діяльності такий договір обов’язково повинен бути укладений у письмовій
формі.
Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю фізичні особи — суб’єкти
підприємницької діяльності поряд з підприємствами, установами, організаціями
мають право ведення трудових книжок на всіх працюючих у них понад п’ять
днів працівників.
Укладений у письмовій формі трудовий договір між фізичною особою — суб’єктом
підприємницької діяльності i працівником, зареєстрований у державній
службі зайнятості за місцем проживання підприємця у порядку, визначеному
Мінпраці та соціальної політики України (ст. 241 Кодексу законів про
працю), у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до
роботи, є підставою для ведення фізичною особою — суб’єктом підприємницької
діяльності трудової книжки найманого працівника у разі, якщо цей найманий
працівник не має місця роботи, де вже ведеться трудова книжка.
Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність
згідно з чинним законодавством (ст. 265 Кодексу законів про працю).
Для суб’єктів малого підприємництва, зокрема фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності, Указом № 727/98 встановлено, що вони самостійно
(за власним бажанням) можуть обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних
від здійснення підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом
придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку при обов’язковому додержанні
відповідних умов: зокрема, у трудових відносинах, включаючи членів їх
сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не
перевищує 500 тис. грн. (ст. 1 Указу № 727/98).
У разі якщо суб’єкт малого підприємництва — фізична особа прийняв рішення
щодо розширення підприємницької діяльності шляхом використання найманої
праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї,
то розмір ставки єдиного податку для такого суб’єкта збільшується на
50 відсотків за кожну найману особу, включаючи членів сім’ї.
Виходячи із вищезазначеного, суб’єкт малого підприємництва — платник
єдиного податку не може залучати для здійснення підприємницької діяльності
осіб, включаючи членів своєї сім’ї, з якими не укладено трудових договорів,
оскільки це порушує умови, які дозволяють застосовувати спосіб оподаткування
доходів за єдиним податком, отже, при їх залученні до підприємницької
діяльності повинен сплачувати єдиний податок, збільшений на 50 відсотків
за кожну найману особу, включаючи членів сім’ї.
Крім того, фізичні особи — платники єдиного податку не звільняються
від покладеного на них обов’язку нарахування (утримання, перерахування)
прибуткового податку з громадян із доходів, що виплачуються ними найманим
працівникам, включаючи членів їх сімей, які перебувають з ними як у
трудових відносинах, так i працюють за іншими договорами цивільно-правового
характеру, а також своєчасного повідомлення податковим органам про нараховані
та виплачені суми доходів та суми утриманих з них податків у встановленому
Декретом № 13-92 порядку.
Особливості оподаткування прибутковим податком доходів найманих працівників
викладено у відповідних розділах Декрету № 13-92. Ці особливості, зокрема,
полягають у відмінності в порядку оподаткування доходів громадян, одержуваних
протягом календарного року за місцем основної роботи (служби, навчання)
i не за місцем основної роботи.
Доходи, одержувані громадянами (найманими особами) за місцем основної
роботи, оподатковуються за шкалою ставок прогресивного оподаткування,
встановленою Указом Президента України від 21.11.95 р. № 1082/95 «Про
внесення змін до Указу Президента України від 13.09.94 р. № 519», розрахованою
з урахуванням положень Указу Президента України «Про грошову реформу
в Україні», з наданням громадянам у відповідних випадках встановлених
законодавством пільг щодо прибуткового податку.
При одержанні громадянином доходів не за місцем основної роботи прибутковий
податок утримується у джерела виплати за ставкою 20 відсотків.
Згідно із Законом № 2181-III (підпункти 17.1.3 та 17.1.9 п. 17.1 ст.
17) до підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також
до фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб
з числа роботодавців, на яких відповідно до законів з питань оподаткування
покладено обов’язок формувати (створювати) бюджетний фонд, а також нараховувати,
утримувати й перераховувати до бюджету прибутковий податок з громадян,
дія пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III застосовується в усіх
випадках ненарахування (неповного нарахування) платниками податків сум
прибуткового податку з нарахованих або виплачених фізичним особам доходів
(як у грошовій, так i в натуральній формі).
Таким чином, у разі коли фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності
при здійсненні виплати заробітної плати (у тому числі й у формі натуроплати)
не утримала прибутковий податок i одночасно не перерахувала (не внесла)
його до бюджету, вона має сплатити штраф згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1
ст. 17 Закону № 2181-III у подвійному розмірі від суми податкового зобов’язання.
Водночас слід зазначити, що у разі коли така особа утримала згідно з
чинним законодавством прибутковий податок, але при виплаті доходу працівникам
не перерахувала його до бюджету, штрафна санкція у подвійному розмірі
до такої особи не застосовується. В такому разі нараховується пеня за
несвоєчасне перерахування (сплату) податку до бюджету згідно зі ст.
21 Декрету № 13-92.