Правові відносини сторін за договором майнового найму (за договором
оренди) регулюються Цивільним кодексом (глава 25 «Майновий найом»).
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу за договором майнового найму (оренди)
наймодавець (орендодавець) зобов’язаний надати наймачеві (орендарю)
майно в тимчасове користування за плату. Наявність орендної плати є
обов’язковою умовою договору майнового найму (оренди). Інакше (якщо
підприємство користується майном безоплатно або розмір плати (орендної
плати) в договорі не встановлено) правовідносини сторін мають бути оформлені
договором безоплатного користування майном i підлягають регулюванню
главою 27 «Безоплатне користування майном» Цивільного кодексу. Згідно
зі ст. 324 Цивільного кодексу за договором безоплатного користування
майном одна сторона зобов’язується передати або передає майно у безоплатне
тимчасове користування другій стороні, а остання зобов’язується повернути
те ж майно. Коли договір майнового найму укладено без зазначення терміну,
він вважається укладеним на невизначений термін i кожна зі сторін вправі
відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це у письмовій
формі другу сторону за три місяці.
Договором оренди (майнового найму) визначаються: терміни оренди, розмір
орендної плати i порядок розрахунків, права i обов’язки сторін.
Розмір орендної плати, а також порядок розрахунків за надане в оренду
майно установлюються за домовленістю сторін. У договорі також може бути
зроблене застереження про зміну розміру орендної плати у випадку виникнення
певного роду обставин.
У терміни, встановлені договором, орендар виплачує орендодавцю плату
за користування орендованим майном (орендну плату).
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу наймодавець зобов’язаний провадити
за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найом майна, якщо інше
не передбачено законом або договором.
Невиконання цього обов’язку наймодавцем дає наймачеві право або зробити
капітальний ремонт, що передбачений договором чи викликається невідкладною
необхідністю, i стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати
її в рахунок найомної плати, або розірвати договір (ст. 270 Цивільного
кодексу) i стягнути збитки, завдані його невиконанням. Наймач, у свою
чергу, зобов’язаний, зокрема, підтримувати найняте майно у справному
стані, а також провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше
не встановлено законом або договором.
Порядок оподаткування доходів громадян регулюється Декретом № 13-92
та Інструкцією № 12.
Згідно зі ст. 2 Декрету № 13-92 об’єктом оподаткування у громадян, які
мають постійне (не менше 183 днів у календарному році) місце проживання
в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається
з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел
як на території України, так i за її межами, як у грошовій, так i в
натуральній формі, в тому числі у вигляді орендної плати за надане у
користування майно.
Особливості оподаткування прибутковим податком доходів громадян, одержуваних
ними протягом календарного року, викладено у відповідних розділах Декрету
№ 13-92. Ці особливості, зокрема, полягають у відмінностях у порядку
оподаткування доходів громадян, одержуваних протягом календарного року
за основним місцем роботи (служби, навчання) i не за основним місцем.
Враховуючи зазначене, при складанні між юридичною та фізичною особами
у встановленому порядку договору саме безоплатного користування майном
i за умови, що підтверджуюча інформація щодо одержання фізичною особою
— орендодавцем доходів у вигляді орендної плати від здавання приміщень,
зазначених у цьому договорі, відсутня, або якщо наймачем здійснено капітальний
ремонт i вартість цього ремонту стягнуто з орендодавця, об’єкта оподаткування
для такого орендодавця не виникає.
Щодо зобов’язань підприємства перед бюджетом при проведенні такої операції,
то відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід
платника податку включає доходи з інших джерел, отримані у тому числі
у вигляді безоплатно наданих платнику податку послуг у звітному періоді.
Таким чином, при безоплатній передачі майна фізичною особою у безоплатне
користування юридичній особі у фізичної особи не виникає податкових
зобов’язань, а в юридичної особи збільшуються валові доходи.