Підпунктом 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону № 349-IV встановлено, що витрати,
понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом
звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються
у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти,
визначеної згідно з положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 п. 7.3
ст. 7, i не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу
гривні протягом такого звітного періоду.
Водночас пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що балансова
вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та
винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому
обліку платника податку шляхом перерахування її суми в гривні за офіційним
(обмінним) курсом Нацбанку України, що діяв на дату її оприбуткування
(виникнення).
Для цілей вищезазначеного підпункту Закону № 334/94-ВР під терміном
«заборгованість» розуміють:
основну суму (непогашену частину основної суми) фінансового кредиту,
депозиту (вкладу);
суму процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту,
депозиту (вкладу), термін оплати яких минув на дату закінчення звітного
періоду;
вартість (непогашену частину вартості) об’єкта фінансового лізингу;
платежі за такий об’єкт фінансового лізингу, термін оплати яких минув
на дату закінчення звітного періоду;
балансову вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а
також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами
цього Закону.
Водночас п. 8 Перехідних положень Закону № 349-IV встановлено, що визначення
курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання чинності
цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності
цим Законом.
Отже, за заборгованістю в іноземній валюті, яка виникла після 01.01.2003
р., крім заборгованості, зазначеної у пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону
№ 334/94-ВР, визначення курсових різниць з метою оподаткування не відбувається.