1. Відповідно до ст. 54 Закону України "Про вищу освіту", студенти мають право на:
безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту; трудову діяльність у позанавчаль-ний час; додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням; користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу; участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій; участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення; надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання; участь у об'єднаннях громадян; обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом; участь у формуванні індивідуального навчального плану; моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні та активну участь у науково-дослідній роботі; захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства; безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу; канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів.
Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.
Крім цього, виходячи зі ст. 4 цього ж Закону, студенти мають право вільно обирати форму навчання, вищий навчальний заклад, напрям підготовки і спеціальність.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі, якщо в процесі реорганізації навчального закладу не змінюється профіль (спеціальність) підготовки випускників та рівень акредитації навчального закладу, форма навчання та забезпечується дотримання інших прав, передбачених ст. 54, можна вважати, що права студентів не порушуються.
Разом з тим, порушенням прав студентів (інших осіб, що навчаються) можна вважати зміну назви, юридичного статусу навчального закладу. Так, навчаючись у конкретному навчальному закладі, студент отримує не лише знання, а й диплом, де зафіксована назва навчального закладу. При цьому слід враховувати, що кожний навчальний заклад має певну репутацію. Не секрет, що, обираючи навчальний заклад, більшість абітурієнтів беруть до уваги, серед іншого, ще й рівень престижу навчального закладу, розраховуючи на "престижність" диплома, який видається саме цим навчальним закладом. Виходячи з цього, можна припустити, що зміна юридичного статусу (а вона тягне за собою зміну назви) навчального закладу завдає шкоди, насамперед моральної, тим студентам, для яких найбільш суттєвим є саме цей аспект. Таким студентам можна порадити звернутися до суду, оскільки відповідно до ст. 69 Закону України "Про вищу освіту" шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу (у тому числі і студентам, які згідно зі статтями 46, 53 Закону є учасниками цього процесу), відшкодовуються відповідно до законодавства.
2. Відповідно до п. 1 абзацу 2 ст. 39 Закону "Про вищу освіту" обмеження за віком, щодо призначення керівників навчальних закладів та їх структурних підрозділів, стосуються всіх навчальних закладів незалежно від форм власності, жодних винятків щодо закладів приватної форми власності не встановлено.
3. Слід зауважити, що передбачені законом обмеження стосуються тільки кандидатів на посаду керівника вищого навчального закладу — 65 років (п. 1 ст. 39 Закону "Про вищу освіту"), та на посаду керівника факультету — 60 років (п. 1 ст. 40 Закону "Про вищу освіту"), а граничного віку перебування на посаді не встановлено.
Так само не встановлено обмежень стосовно кандидатів на заняття інших керівних посад. Тому, в разі, якщо внаслідок реорганізації навчального закладу особа буде претендувати на зайняття інших посад, крім тих, які вказані вище, встановлені законом обмеження застосовуватися не будуть.
Контроль за обранням на виборні керівні посади у навчальних закладах відповідно до статей 18—21 Закону "Про вищу освіту" здійснюють власник, наглядова рада, органи самоврядування навчальних закладів, відповідні органи управління в галузі освіти, спеціально уповноважені центральні та місцеві органи виконавчої влади у галузі освіти і науки.