Податкова застава (ст. 8 Закону № 2181-III)
Першим заходом у процедурі стягнення, який застосовується органами державної
податкової служби України при несплаті в установлені терміни платником
податків сум податкових зобов’язань, а також при неподанні або несвоєчасному
поданні ним податкової декларації, є застосування права податкової застави.
Незважаючи на те, що податкова застава виникає не за власним волевиявленням
платника податків, а відповідно до Закону, це накладає на заставний
об’єкт деякі обмеження, тому інформація про податкову заставу має бути
доступною для всіх суб’єктів, що бажають її отримати.
Згідно з пп. 8.3 ст. 8 Закону № 2181-III платник податків за власним
бажанням має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних
реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов’язаний
безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному
реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави понад десять
календарних днів.
Відповідно до постанови № 1185 податкова застава рухомого майна підлягає
реєстрації у Державному реєстрі застав рухомого майна (далі — Державний
реєстр). Окремим розділом постанови № 1185 визначено Порядок реєстрації
податкової застави у Державному реєстрі.
Наказом № 9/5/59 встановлено, що до створення Державного реєстру податкових
застав реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в
Державному реєстрі застав рухомого майна в порядку, встановленому Інструкцією
№ 13/5.
Відповідно до постанови № 1185 Державний реєстр — це єдина комп’ютерна
база даних, яка забезпечує зберігання інформації про заставу рухомого
майна (а також нерухомого, в частині податкової застави), її видання
та захист від несанкціонованого доступу.
Держателем Державного реєстру є Міністерство юстиції України, яке забезпечує
його функціонування, надає завірені витяги з нього, що свідчать про
внесення запису до Державного реєстру або про його відсутність, а його
адміністрування покладено на державне підприємство «Інформаційний центр»
Мін’юсту України, який має повний прямий доступ до структури єдиної
комп’ютерної бази даних i відповідає за збереження даних у реєстрі,
захист даних від руйнування.
Крім того, згідно з абзацом п’ятим частини другої Загальних положень
постанови № 1185 реєстраторами Державного реєстру, окрім ДП «Інформаційний
центр» Мін’юсту України, визнаються державні нотаріальні контори, приватні
нотаріуси, комерційні банки, які згідно з відповідними договорами з
держателем Державного реєстру (ДП «Інформаційний центр») приймають заяви
про внесення записів до Державного реєстру, внесення змін до записів,
виключення записів з Державного реєстру, приймають запити, надають витяги
з Державного реєстру тощо.
Органи державної податкової служби України не мають статусу реєстратора
Державного реєстру, тому вони відповідно до Закону № 2654-XII подають
до держателя Державного реєстру заяву про внесення запису про запровадження
податкової застави, що засвідчує наявність вимог податкових органів
до платників податків — порушників податкового законодавства зі сплати
платежів до бюджету.
Відповідно до частини третьої ст. 15 Закону № 2654-XII Державний реєстр
застав рухомого майна та відомості, занесені до нього, є відкритими
для всіх юридичних i фізичних осіб.
Пунктом 17 розділу «Отримання витягів з Державного реєстру» постанови
№ 1185 визначено, що витяг з Державного реєстру, який свідчить про наявність
або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно, фізичні
та юридичні особи можуть одержати шляхом подання запиту держателю Державного
реєстру або реєстратору.
Запитом вважається документ, складений будь-якою фізичною або юридичною
особою, який засвідчує їх бажання одержати витяг з Державного реєстру
про наявність або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно,
а витягом — документ, який видається на запит будь-якої особи реєстратором
Державного реєстру i свідчить про внесення запису до Державного реєстру
або про відсутність такого запису.
Запит про наявність або відсутність у Державному реєстрі запису про
майно, що перебуває у податковій заставі, подається у письмовій формі,
за підписом заявника, та повинен містити одну з відомостей, що є критерієм
для пошуку, — або реєстраційний код запису в Державному реєстрі, або
найменування заставодавця чи його код за ЄДРПОУ, а також до нього повинен
додаватися документ, що свідчить про внесення повної суми оплати за
одержання витягу.
Таким чином, юридичні та фізичні особи, які бажають отримати інформацію
про наявність або відсутність податкової застави рухомого чи нерухомого
майна, повинні звернутись до держателя Державного реєстру або реєстратора
з відповідним запитом.
Продаж активів, що перебувають у податковій заставі (ст. 10 Закону № 2181-III)
Останнім заходом у процедурі стягнення, яка застосовується органами
державної податкової служби України при несплаті у встановлені терміни
платником податків сум податкових зобов’язань, а також при неподанні
або несвоєчасному поданні ним податкової декларації, є продаж заставних
активів у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181-III у разі, коли інші
заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату,
податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави
заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу
шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності
— шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Згідно з чинним законодавством України продаж активів платника податків
має публічний характер i залежно від того, які активи пропонуються до
реалізації, здійснюється: або на біржових торгах, або на цільових аукціонах,
або на позабіржових торгах, або через організації роздрібної торгівлі.
Для досягнення основної мети проведення публічних торгів заставними
активами (перехід права власності на майно до іншого платоспроможного
суб’єкта, що має намір його придбати), інформація про такі активи платника
податків, що пропонуються до реалізації, повинна бути доступною для
всіх суб’єктів, зацікавлених у придбанні таких активів.
Пунктом 10.3 ст. 10 Закону № 2181-III визначено порядок оприлюднення
інформації про активи платника податків, призначені для продажу.
Відповідно до пп. 10.3.2 п. 10.3 ст. 10 Закону № 2181-III оприлюднення
інформації про час та умови проведення прилюдних торгів активами платників
податків здійснюється:
при продажу активів на біржовому ринку (на біржових торгах або на цільових
аукціонах) зусиллями відповідної товарної (або фондової) біржі;
при продажу активів на позабіржовому аукціоні (у разі коли на території
району, міста або області, де знаходяться описані активи платника податків,
немає товарної біржі) зусиллями відповідних податкових органів.
Порядок оприлюднення інформації про активи, що підлягають продажу на
товарній біржі шляхом проведення біржових торгів (як способу купівлі-продажу
товарів шляхом залучення покупцем пропозицій декількох продавців, в
тому числі й за поданням органів державної податкової служби, i вибору
найбільш вигідної пропозиції з усіх запропонованих варіантів), визначається
правилами біржової торгівлі, які розробляються відповідно до чинного
законодавства України окремо кожною товарною біржею та затверджуються
загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим,
— біржовим комітетом відповідної біржі. Інформація про активи, що знаходяться
у лістінгу товарної біржі, як правило, міститься у біржових бюлетенях
(прайс-листах) продажу i купівлі на даний біржовий торг.
На відміну від біржових торгів, які проводяться за встановленими на
даній біржі правилами та у відповідності з біржовим асортиментом товарів,
специфікою проведення цільових аукціонів є те, що вони проводяться у
спеціально відведеному місці (на товарній біржі), у визначений час після
спеціального оголошення цього моменту, із обов’язковим зазначенням товарів,
що будуть предметом аукціону, i також організовуються за поданням відповідного
податкового органу.
Згідно з пп. 3.4 Порядку № 294 організатор аукціону не пізніше ніж за
10 днів до дня проведення аукціону оприлюднює в засобах масової інформації
та на власній веб-сторінці повідомлення (оголошення) про активи, що
пропонуються до продажу, із зазначенням такої інформації:
назва активу, що пропонується до продажу, його місцезнаходження;
відомості про активи (технічні характеристики, рік випуску, відновну
вартість тощо);
початкова ціна продажу активу;
сума коштів, що вносяться учасником перед початком аукціону (гарантійний
внесок), назва банку, його місцезнаходження, номер рахунку, відкритого
для їх унесення;
кінцевий термін прийняття заявок учасників аукціону на покупку активів;
час та місце ознайомлення з активами;
час та місце проведення аукціону;
місцезнаходження, номер телефону аукціонного комітету.
Якщо продажу на цільовому аукціоні підлягає цілісний майновий комплекс
підприємства (або його частина), то в інформації додатково зазначаються:
обсяг та основна номенклатура продукції (робіт, послуг) підприємства,
у тому числі для продажу на експорт;
кількість та склад робочих місць;
баланс активів i пасивів;
рентабельність виробництва за останні три роки (для конкретного цілісного
майнового комплексу підприємства);
відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на
якій розташовано цілісний майновий комплекс підприємства, його структурний
підрозділ.
Відповідно до пп. 10.3.3 п. 10.3 ст. 10 Закону № 2181-III, доповненого
Законом № 550-IV, центральний податковий орган щомісяця оприлюднює інформацію
про наслідки кожного продажу активів платника податків, якщо розмір
продажу перевищує 1 млн. грн., із зазначенням загального опису таких
активів та ціни їх продажу.
Необхідно звернути увагу на те, що таке оприлюднення здійснюється за
результатами продажу лише у випадках, коли вартість активів за договором
купівлі-продажу становить понад 1 млн. грн.
Таким чином, юридичні та фізичні особи, які мають намір придбати описані
заставні активи платника податків, що підлягають реалізації в рахунок
погашення податкового боргу, можуть ознайомитись з інформацією про такі
активи на ресурсах загального доступу товарної біржі (Інтернет-сайт,
ЗМІ) або можуть отримати таку інформацію, звернувшись безпосередньо
до будь-якого органу державної податкової служби України на місцевому
рівні з письмовим запитом про наявність конкретних описаних активів,
що перебувають у податковій заставі, та підлягають продажу в рахунок
погашення податкового боргу платника податків — боржника. Підсумовуючи,
слід зазначити:
реєстрація податкової застави рухомого та нерухомого майна до запровадження
Державного реєстру податкових застав здійснюється у Державному реєстрі
застав рухомого майна;
ведення єдиної комп’ютерної бази даних про існування податкової застави
здійснюється ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту України;
підтвердженням наявності або відсутності податкової застави відносно
рухомого та нерухомого майна є витяг з Державного реєстру, для отримання
якого необхідно звернутись до держателя або реєстратора такого Державного
реєстру;
перелік описаних заставних активів, що пропонуються до продажу в рахунок
погашення податкового боргу платника податків, ведеться виключно тим
суб’єктом, зусиллями якого здійснюється їх реалізація, а саме: або органом
державної податкової служби України, або відповідною біржею чи організацією
роздрібної торгівлі;
інформація про описані активи, що перебувають у податковій заставі та
підлягають продажу в рахунок погашення податкового боргу, наявна у органах
державної податкової служби України за місцем реєстрації боржника та
у кожного окремого боржника, які ведуть відокремлений облік таких активів.