Сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища передбачено
ст. 44 Закону № 1264-ХІІ.
Згідно зі ст. 14 Закону № 1251-ХІІ збір за забруднення навколишнього
природного середовища є загальнодержавним i обов’язковим.
Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного
середовища i стягнення цього збору затверджено постановою № 303.
Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища,
який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення (далі
— нормативи збору), наведено в таблицях 1.4 — 1.6 додатку 1 до постанови
№ 303.
Постановою № 402 додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору
за забруднення навколишнього природного середовища i стягнення цього
збору викладено у новій редакції, тому з 01.04.2003 р. платники податків
повинні застосовувати нові нормативи збору.
Нормативи збору затверджено в одиницях вимірювання — гривнях за тонну
(грн./т), а саме: для дизельного пального такий норматив становить 4,5
грн./т, бензину етилованого — 6 грн./т, бензину неетилованого — 4,5
грн./т.
Відповідно до п. 3 Інструкції № 162/379 об’єктом обчислення збору для
пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального,
в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Підпунктом 4.4 п. 4 Інструкції № 162/379 визначено, що нормативи збору
встановлюються залежно від виду пального та транспорту згідно з таблицями
1.4 — 1.6 додатка 1 до Порядку, затвердженого постановою № 303.
Розрахунок суми збору здійснюється виходячи з кількості використаного
пересувним джерелом забруднення пального та його виду на підставі нормативів
збору за ці викиди i коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях
2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку, затвердженого постановою № 303.
Слід зазначити, що нормативи збору вимірюються у гривнях за тонну (грн./т),
тобто базуються на одиницях маси — тоннах, а фактична витрата палива
може вимірюватися як в одиницях маси — тоннах, так i в одиницях об’єму
— літрах.
Згідно з пп. 4.1.1 Інструкції № 81/38/101/235/122 облік нафти i нафтопродуктів
на підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопродуктопровідного
транспорту та наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на автозаправних
станціях (АЗС) — в одиницях об’єму.
Отже, для платників збору, які ведуть облік пального в одиницях маси,
не виникає потреби у переведенні об’ємних одиниць кількості використаного
палива в кількісні.
Інша ситуація — у платників збору, які придбавають пальне на АЗС i,
відповідно, ведуть облік пального в одиницях об’єму — літрах. Для правильного
обчислення суми збору вони повинні перевести величину фактичних витрат
палива (літри) в одиниці маси (тонни).
Відповідно до пп. 4.1.2.30 Інструкції № 81/38/101/235/122 маса нафти
або нафтопродуктів визначається за формулою:
M = V х y,
де M — маса нафти або нафтопродукту, кг;
V — об’єм нафти або нафтопродукту за певної температури вимірювання
рівня, м3,
y — густина нафти або нафтопродукту за тією самою температурою вимірювання
рівня, кг/м3.
Отже, для переведення величини фактичних витрат палива (літрів) в одиниці
маси (тонни) враховується такий показник, як густина.
Найменування нафтопродуктів, густина, температура, об’єм та загальна
маса нафтопродуктів обов’язково повинні зазначатися в товарно-транспортній
накладній (пп. 4.2.2.4 Інструкції № 81/38/101/235/122), до якої за вимогою
покупця додається паспорт якості нафтопродукту.
Таким чином, при обчисленні суми збору платники податків, які ведуть
облік пального в одиницях об’єму — літрах, повинні перевести величину
фактичних витрат палива (літри) в одиниці маси (тонни) з урахуванням
густини нафтопродукту, зазначеної в товарно-транспортній накладній або
паспорті якості нафтопродукту.
При придбанні палива (бензину, дизельного пального, зрідженого нафтового
газу, стисненого природного газу) не за масою, а за об’ємом та за відсутності
сертифіката на партію палива для обчислення збору за забруднення навколишнього
природного середовища визначити обсяги використаного пального у тоннах
платники можуть згідно з Методикою № 293.
У п 2.1 «Витрати палива на пробіг i транспортну роботу автомобілів,
які експлуатуються суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними
особами» Методики № 293 наведено такі коефіцієнти переведення величини
фактичних витрат палива (літрів) у вагові одиниці (тонни):
для бензину — 0,74 кг/л;
для дизельного палива — 0,825 кг/л;
для газу зрідженого — 0,53 кг/л;
для газу стисненого — 0,8 кг/ м3.
Приклад. Автотранспортне підприємство у звітному періоді придбало на
АЗС 1000 літрів бензину. При здійсненні операцій з придбання палива
документи, що підтверджують густину придбаних партій бензину, підприємству
не надавалися. Придбаний бензин платник повністю використав у звітному
періоді.
При обчисленні суми збору за забруднення навколишнього природного середовища
за звітний період платник повинен перевести величину фактичних витрат
бензину (1000 літрів) у вагові одиниці (тонни).
Враховуючи відсутність документів, що підтверджують показник густини
придбаних 1000 літрів бензину, автотранспортному підприємству при переведенні
фактичних витрат бензину (літрів) у вагові одиниці (тонни) потрібно
буде застосувати коефіцієнт, визначений Методикою № 293 для бензину
— 0,74 кг/л.
Розрахунок переведення буде таким:
1000 літрів х 0,74 кг/л = 740 кг = 0,74 тонни.
Звертаємо увагу на те, що ДПА України та Мінекоресурсів України спільним
листом № 9279/5/11-1316 надали рекомендації щодо визначення обсягів
використаного пального для обчислення збору за забруднення навколишнього
природного середовища у разі придбання палива (бензину, дизельного пального,
зрідженого нафтового газу, стисненого природного газу) не за масою,
а за об’ємом та відсутності сертифіката на партію палива. Лист надіслано
головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі та голові республіканського комітету
Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів, начальникам
державних управлінь екології та природних ресурсів у областях, містах
Києві та Севастополі. Податкові органи повинні керуватися цим листом
під час перевірки розрахунку збору за забруднення навколишнього природного
середовища, починаючи з розрахунку цього збору за дев’ять місяців 2003
р.