Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-III податкове зобов’язання,
самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається
узгодженим з дня подання такої податкової декларації. У свою чергу,
податкова декларація, розрахунок — документ, що подається платником
податків до контролюючого органу в терміни, встановлені законодавством,
на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору
(обов’язкового платежу).
Згідно з п. 1.5 ст. 1 Закону № 2181-III штрафна санкція — це плата у
фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання
(без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника
податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених
відповідними законами.
Подання до податкового органу декларації (розрахунку) плати за оренду
цілісних майнових комплексів та іншого державного майна законодавчо
не передбачено, отже, податкове зобов’язання, що сплачує в цьому разі
підприємство, не є узгодженим, тому фінансові санкції, визначені у пп.
17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону, до нього не застосовуються.
Статтею 57 Закону № 380-IV передбачено, що платежі, які відповідно до
цього Закону зараховуються до Державного бюджету України та місцевих
бюджетів i для яких законодавчо не визначено терміни їх сплати, сплачуються
щомісяця в порядку, визначеному Законом № 2181-III для платежів, що
мають базовий (звітний) період календарний місяць.
Вчасно не внесені до бюджетів суми плати за оренду цілісних майнових
комплексів та іншого державного майна вважаються податковим боргом i
стягуються до бюджету в порядку, визначеному законодавством.
Контроль за повнотою i своєчасністю сплати зазначеного платежу до бюджету
здійснюється за результатами документальних перевірок, i, відповідно,
штрафні санкції можуть застосовуватися лише у випадках несвоєчасної
сплати сум зазначених платежів, донарахованих за актами документальних
перевірок.