УВАГА! ДОКУМЕНТ ВТРАЧАЄ ЧИННІСТЬ.
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
Н А К А З
N 165 від 04.09.2001 Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
25 вересня 2001 р.
за N 839/6030
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державного
департаменту України з питань виконання покарань
N 275 ( z1277-03 ) від 25.12.2003 )
Про затвердження Інструкції про організацію
виконання покарання у виді обмеження волі в
установах кримінально-виконавчої системи
Відповідно до Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 ),
яким встановлено покарання у виді обмеження волі, та з метою
приведення нормативно-правових актів Державного департаменту
України з питань виконання покарань (далі - Департамент) у
відповідність до чинного законодавства України, створення належних
умов тримання осіб, засуджених до обмеження волі, Н А К А З У Ю:
1. Затвердити та увести в дію Інструкцію про організацію
виконання покарання у виді обмеження волі в установах
кримінально-виконавчої системи (далі - Інструкція), що додається.
2. Начальникам управлінь (відділів) Департаменту в Автономній
Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області
організувати вивчення Інструкції особовим складом підлеглих
установ і забезпечити її виконання.
3. Подати цей наказ у встановленому порядку на державну
реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого
заступника голови Департаменту Пташинського О.Б.
5. Наказ оголосити особовому складу органів та установ
кримінально-виконавчої системи.
Голова
генерал-лейтенант
внутрішньої служби В.А.Льовочкін
Погоджено:
Заступник Генерального
прокурора України
державний радник юстиції 2 класу В.В.Кудрявцев
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного
департаменту України з
питань виконання покарань
04.09.2001 р. N 165
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
25 вересня 2001 р.
за N 839/6030
ІНСТРУКЦІЯ
ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ
У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ В УСТАНОВАХ
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СИСТЕМИ
1. Загальні положення
Інструкція розроблена відповідно до Конституції України
( 254к/96-ВР ), Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) та
Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 ), регламентує і
конкретизує порядок тримання в установах кримінально-виконавчої
системи засуджених осіб, які відбувають покарання у виді обмеження
волі.
2. Місця відбування покарання у виді обмеження волі
2.1. Відповідно до Кримінального кодексу України ( 2341-14 )
та Закону України "Про внесення змін до Виправно-трудового кодексу
України" від 11 липня 2001 року N 2636-III ( 2636-14 ) особи,
засуджені до обмеження волі, відбувають покарання в
кримінально-виконавчих установах відкритого типу (далі - виправні
центри). Особи, яким обмеження волі призначено відповідно до
статті 82 Кримінального кодексу України, можуть відбувати
покарання у дільницях соціальної реабілітації при
виправно-трудових колоніях.
2.2. Виправні центри організовуються і ліквідуються Державним
Департаментом України з питань виконання покарань (далі -
Департамент).
2.3. Управління (відділи) Департаменту в Автономній
Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за
погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі
виправних центрів. Про межі виправних центрів та відповідальність
за їх порушення засудженим оголошується під розписку, що
долучається до особових справ.
2.4. Правову основу діяльності виправного центру складають
Конституція України ( 254к/96-ВР ), Виправно-трудовий кодекс
України ( 3325-07 ), інші нормативно-правові акти України, а також
дана Інструкція.
2.5. Начальник виправного центру призначається наказом
Департаменту і несе повну відповідальність за додержання чинного
законодавства, умов і режиму тримання засуджених у виправному
центрі.
3. Направлення засуджених до обмеження
волі до місця відбування покарання
3.1. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок
держави до місця відбування покарання самостійно.
Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає
засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Якщо
особи, засуджені до обмеження волі, знаходяться під вартою, то
вони звільняються із слідчого ізолятора після набрання вироком
законної сили. Адміністрація слідчого ізолятора вручає засудженим
припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох
діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до
місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного
в приписі строку.
3.2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд може
направити засудженого до обмеження волі, який знаходиться до
набрання вироком законної сили під вартою, до місця відбування
покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до
позбавлення волі. У цьому разі засуджений звільняється з-під варти
при прибутті до місця відбування покарання.
3.3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до
статей 82 і 389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ),
направляються виправно-трудовою колонією чи кримінально-виконавчою
інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому
цією Інструкцією.
3.4. У разі ухилення засудженого від одержання припису або
його невиїзду у встановлений строк до місця відбування покарання
кримінально-виконавча інспекція через територіальні органи
внутрішніх справ за місцем проживання засудженого здійснює його
привід для встановлення причин порушення порядку слідування до
місця відбування покарання.
3.5. У разі невиїзду без поважних причин
кримінально-виконавча інспекція виносить мотивовану постанову та
передає матеріали до суду за місцем затримання засудженого для
вирішення питання про взяття його під варту для подальшого
етапування до місця відбування покарання в порядку, установленому
для засуджених до позбавлення волі.
3.6. У разі неприбуття засудженого до місця відбування
покарання кримінально-виконавча інспекція передає матеріали до
органів внутрішніх справ про оголошення його розшуку. Після
затримання засуджений направляється до місця відбування покарання
в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
3.7. Облік засуджених, які відбувають покарання у виправних
центрах, здійснюється відділом спеціального обліку виправного
центру.
4. Завдання виправних центрів
4.1. Проведення виховної роботи з особами, засудженими до
обмеження волі.
4.2. Запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так
і іншими громадянами.
4.3. Забезпечення правопорядку і законності, безпеки
засуджених, а також персоналу, посадових осіб і громадян, що
перебувають на їх території.
4.4. Залучення засуджених до суспільно корисної праці з
урахуванням їх стану здоров'я, загального і професійного рівнів.
4.5. Забезпечення охорони здоров'я засуджених.
4.6. Здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно
до чинного законодавства.
5. Особливості обладнання виправних центрів
5.1. У виправних центрах обладнуються чергова частина,
гуртожитки, кухня-їдальня, лазня з пральнею і дезкамерою, магазин
(можливе використання їдальні для співробітників виправного
центру, магазину місцевої торгівельної мережі, лазні громадського
користування), приміщення для проведення виховної роботи і
перегляду телепередач, зберігання постільних речей, спецодягу та
особистих речей засуджених, сушильня, майстерня з ремонту одягу та
взуття, бібліотека, дисциплінарний ізолятор, кабінети для
начальника виправного центру, його заступників, начальників
відділень соціально-психологічної та оперативної служб, відділу
нагляду та безпеки виправного центру, спортивний майданчик, а
також у разі необхідності, виробничі об'єкти.
5.2. У дисциплінарних ізоляторах обладнуються 1-2 загальні
камери на 4-6 місць кожна, 1-3 двомісні камери і кімната молодшого
інспектора. Приміщення дисциплінарного ізолятора відгороджується
від інших будівель парканом суцільного заповнення.
5.3. Територія виправного центру відгороджується парканом
суцільного заповнення з контрольно-пропускним пунктом.
6. Обчислення строку покарання у виді обмеження волі
6.1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і
поставлення засудженого на облік у виправному центрі. У строк
покарання за правилами, передбаченими у статті 72 Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ), зараховується час попереднього
ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою з
виправно-трудової колонії до виправного центру у разі заміни
невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі покаранням у
виді обмеження волі.
6.2. У строк покарання не зараховується час самовільної
відсутності засудженого на роботі або за місцем проживання понад
одну добу.
Факт самовільної відсутності засудженого повинен
підтверджуватися відповідними довідками, виписками з табелів
розподілу на роботу, поясненнями засуджених, рапортами працівників
та іншими матеріалами, які мають значення для справи. На підставі
зібраних матеріалів начальником виправного центру виноситься
мотивована постанова, в якій зазначається кількість діб
відсутності засудженого. Постанова узгоджується з головою
спостережної комісії після чого направляється до суду за місцем
розташування виправного центру для розгляду та визначення нової
дати закінчення строку покарання. Рішення суду повідомляється
засудженому під розписку.
7. Основи організації діяльності виправних центрів
7.1. Обов'язки адміністрації виправного центру:
а) з урахуванням особливостей відбування покарання у виді
обмеження волі організовує виховний процес засуджених;
б) веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови
відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування
засуджених;
в) залучає засуджених до праці з урахуванням їх
працездатності та спеціальності;
г) забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та
умов відбування покарання;
|) здійснює нагляд і заходи щодо попередження та профілактики
порушень порядку відбування покарання;
д) забезпечує контроль за дотриманням режимних вимог на
об'єктах і територіях, що прилягають до них;
е) здійснює відповідно до законодавства України
оперативно-розшукову діяльність;
є) організує роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.
7.2. Адміністрація виправного центру має право:
а) застосовувати встановлені Виправно-трудовим кодексом
України ( 3325-07 ) заходи заохочення і стягнення;
б) вимагати від засуджених, а також інших осіб, які
перебувають на території виправного центру, виконання ними
обов'язків, установлених законодавством, і дотримання Правил
внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ ( z0395-00 );
в) застосовувати до правопорушників передбачені законом
заходи виховного та дисциплінарного впливу, а у разі скоєння
злочинів - притягнення до кримінальної відповідальності;
г) здійснювати огляд і обшук засуджених, їхніх речей,
транспортних засобів, приміщень, що розташовані на території
виправного центру, а також вилучати заборонені речі і предмети;
|) здійснювати реєстрацію засуджених, а також їх
фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію;
д) призначати медичне обстеження та проводити медичний огляд
засуджених з метою виявлення фактів вживання алкоголю, наркотичних
чи токсичних речовин;
е) використовувати можливості засобів масової інформації для
розшуку засуджених, що скоїли втечу;
є) здійснювати в передбачених законодавством випадках і
порядку кримінально-процесуальні дії;
ж) застосовувати до засуджених заходи безпеки та зброю у
випадках і порядку, встановлених законодавством;
з) у встановленому законодавством порядку вводити режим
особливих умов;
и) володіти, користуватися і розпоряджатися закріпленим за
виправним центром майном у межах установленої компетенції;
і) у встановленому законом порядку приймати у володіння і
користування від установ, організацій і підприємств будь-яких
організаційно-правових форм, а також від громадян -
матеріально-технічні ресурси, фінансові кошти і майно;
ї) звертатися до суду з метою захисту своїх законних
інтересів.
8. Особливості режиму та умов відбування
покарання у виправних центрах
8.1. У виправних центрах організовується суворо
регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи
засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та
інших конкретних обставин.
Розпорядок дня затверджується наказом начальника виправного
центру і оголошується засудженим та працівникам виправного центру.
8.2. Робота частин і служб виправного центру організовується
таким чином, щоб представники адміністрації знаходилися на його
території від підйому до відбою, а при двохзмінній роботі
засуджених - і у нічний час. У вихідні та святкові дні
організовується добове чергування керівного складу виправного
центру.
8.3. У виправних центрах засуджені до обмеження волі
перебувають без охорони, але під наглядом адміністрації. У години
від підйому до відбою засуджені користуються правом вільного
пересування в межах виправного центру, а також з дозволу
адміністрації можуть пересуватися без нагляду поза установою, але
в межах території відповідного адміністративно-територіального
району.
8.4. Перевірки наявності засуджених організуються щоденно
зранку та ввечері. Проведення перевірок у межах виправного центру
покладається на чергову зміну та відповідальних посадових осіб, а
на виробничих об'єктах - на представників адміністрації з числа
виробничого персоналу.
8.5. Засуджені до обмеження волі, як правило, проживають у
спеціально призначених для них гуртожитках і відповідно до
встановлених норм належності отримують необхідне матеріальне та
комунально-побутове забезпечення.
8.6. Засудженим забороняється приносити в гуртожиток,
використовувати і зберігати предмети та речі, перелік яких
установлений Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових
установ ( z0395-00 ). У разі виявлення таких предметів, виробів і
речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню або
знищуються чи передаються у дохід держави.
8.7. З метою виявлення та вилучення заборонених для
користування предметів засуджені, які відбувають покарання у виді
обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть
піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що
надійшли, - огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають
засуджені з сім'ями, проводяться за наявності визначених законом
підстав.
8.8. Засуджені, які не допускають порушень встановленого
порядку відбування покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї,
після відбуття шести місяців строку покарання можуть проживати за
межами гуртожитку із своїми сім'ями.
8.9. Вони можуть проживати із своїми сім'ями на приватних
квартирах або придбавати житло в межах території виправного
центру. Засуджені мають документ установленого зразка, що
засвідчує їх особистість (паспорт і інші особисті документи
засуджених зберігаються в їхніх особових справах). Їм видається
особисте посвідчення (додаток 16 до Правил внутрішнього розпорядку
виправно-трудових установ ( z0395-00 ).
8.10. Дозвіл на проживання за межами гуртожитку оформлюється
постановою начальника виправного центру за клопотанням начальника
відділення соціально-психологічної роботи, погодженим з
оперативним працівником.
8.11. Засудженим можуть бути дозволені короткострокові виїзди
за межі виправного центру за обставин, передбачених законодавством
для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних
причин, у таких випадках:
а) у разі необхідності звернутися в медичний заклад з приводу
захворювання чи лікування;
б) для складання іспитів у навчальному закладі;
в) за викликом судових і слідчих органів - на період
провадження слідства чи дізнання;
г) для попереднього вирішення питань трудового і побутового
влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування
часу на дорогу;
|) у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які
потребують присутності засудженого.
9. Особливості поведінки засуджених у виправних центрах
9.1. На осіб, які відбувають покарання у виправних центрах, у
повному обсязі поширюються права та обов'язки, що визначені
Виправно-трудовим кодексом України ( 3325-07 ),
нормативно-правовими актами Департаменту, а також цією
Інструкцією.
9.2. Засуджені до обмеження волі мають право:
а) пересуватися без строю, не носити розпізнавальні нагрудні
знаки, носити цивільний одяг, мати при собі гроші;
б) відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і
бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а
тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць;
в) у разі необхідності звернутися в медичний заклад з приводу
захворювання чи лікування;
г) за власним бажанням відправляти релігійні обряди.
9.3. Засуджені до обмеження волі зобов'язані:
а) виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру,
які стосуються порядку відбування призначеного покарання;
б) сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією
виправного центру;
в) постійно знаходитися в межах виправного центру під
наглядом, залишати його межі лише з дозволу адміністрації цього
центру;
г) проживати, як правило, у спеціально призначених
гуртожитках.
9.4. Засудженим до обмеження волі забороняється:
а) самочинно залишати територію виправного центру;
б) придбавати, зберігати будь-яку вогнепальну або холодну
зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними;
в) вживати спиртні напої, наркотичні засоби і токсичні
речовини.
9.5. Перебування засудженого у вільний від роботи час поза
гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного
центру.
10. Особливості організації нагляду у виправних центрах
10.1. Система нагляду у виправних центрах установлюється з
урахуванням їх території та місця розташування, а також
особливостей порядку відбування покарання у виді обмеження волі і
здійснюється черговою зміною та іншими спеціально призначеними
працівниками виправного центру.
10.2. Несення служби із здійснення нагляду за засудженими на
території виправного центру та прилеглої місцевості здійснюється,
як правило, шляхом патрулювання. Особлива увага приділяється
приміщенням адміністративних будинків, об'єктів
виробничо-господарського призначення, житлових і складських
будівель, дисциплінарних ізоляторів.
10.3. Перевірки наявності засуджених, які проживають з
родинами за межами гуртожитку виправного центру, здійснюються
шляхом їх прибуття у встановлений час (від одного до чотирьох
разів на тиждень) для реєстрації до оперативного чергового.
Наявність засуджених може перевірятися адміністрацією у будь-який
час доби, крім нічного.
10.4. Організація нагляду за засудженими у виправних центрах
включає:
а) контроль за поведінкою засуджених у місцях їхнього
проживання та роботи, перевірку наявності в них посвідчень
установленого зразка, обмеження їх доступу на територію, де
розташовані житлові будинки працівників виправних центрів та інших
громадян;
б) забезпечення виконання засудженими вимог
виправно-трудового законодавства України та дотримання ними
встановленого порядку відбування покарання;
в) попередження та профілактику порушень режиму тримання з
боку засуджених та недопущення скоєння ними злочинів, втеч та
інших правопорушень;
г) проведення обшуків з метою перекриття каналів надходження
до засуджених заборонених предметів, а також забезпечення ізоляції
осіб, які допустили порушення встановленого порядку відбування
покарання.
10.5. Начальник чергової зміни, крім загальних обов'язків,
повинен:
а) перед заступанням на службу перевіряти кількість
засуджених, у тому числі тих, які проживають за межами виправних
центрів, знаходяться в гуртожитках, на робочих об'єктах, у
дисциплінарному ізоляторі, короткострокових виїздах, а також на
стаціонарному лікуванні.
б) не допускати самовільного виходу засуджених за межі
виправного центру;
г) контролювати вибуття засуджених у короткострокові виїзди,
лікувальні і навчальні заклади та їх своєчасне повернення до
виправного центру;
|) у разі самовільного залишення засудженим території
виправного центру негайно доповідати про це начальнику виправного
центру або його заступникам, вживати заходів щодо встановлення
місцезнаходження відсутнього, а у разі необхідності -
організовувати першочергові заходи щодо його затримання.
д) два рази на добу (ранком - після розводу засуджених на
роботу і ввечері - після повернення з роботи) доповідати
начальнику виправного центру про обстановку і результати несення
служби черговими змінами, а про надзвичайні події - негайно.
11. Умови праці осіб, які відбувають
покарання у виді обмеження волі
11.1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як
правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній
основі на державних або інших форм власності підприємствах за
умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
11.2. Праця засуджених до обмеження волі регламентується
законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу,
звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.
11.3. Кожен засуджений зобов'язаний працювати в місцях і на
роботах, визначених адміністрацією виправного центру. Вивід
засуджених на роботу здійснюється згідно з розпорядком дня під
керівництвом начальника чергової зміни.
11.4. Тривалість робочого дня засуджених, правила охорони
праці, техніки безпеки і виробничої санітарії встановлюються
відповідно до законодавства України про працю.
11.5. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в
іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства або
уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією
виправного центру.
11.6. Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт
із благоустрою гуртожитків та території, яка закріплена за
виправними центрами. Ці роботи засуджені виконують, як правило, в
порядку черговості у неробочий час, тривалістю не більше двох
годин на тиждень.
11.7. Засудженим незалежно від усіх відрахувань виплачується
не менш як п'ятдесят відсотків загальної суми заробітку.
12. Обов'язки власника підприємства або уповноваженого
ним органу за місцем роботи засуджених, які відбувають
покарання у виді обмеження волі
12.1. Власник підприємства або уповноважений ним орган за
місцем роботи зобов'язаний організувати залучення засуджених до
суспільно корисної праці з урахуванням їх стану здоров'я та
спеціальності, створити необхідні побутові умови, забезпечити
охорону праці, дотримання правил техніки безпеки і в разі
необхідності провести первинну професійну підготовку.
12.2. Про запізнення засудженого на роботу чи його
відсутність на робочому місці з невідомих обставин власник
підприємства або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно
повідомити адміністрацію виправного центру.
12.3. Власнику підприємства або уповноваженому ним органу, на
якому працюють засуджені, категорично забороняється звільняти їх з
роботи та переводити на інші робочі місця, крім випадків:
а) звільнення від відбування покарання на підставах,
передбачених Кримінальним кодексом України ( 2341-14 );
б) переведення засудженого на роботу на інше підприємство або
для подальшого відбування покарання до іншого виправного центру;
в) набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що
відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення
волі;
г) неможливості виконання даної роботи за станом здоров'я.
12.4. Дозволяється переведення засудженого на інше робоче
місце тільки у випадках виробничої необхідності за попереднім
погодженням з адміністрацією виправного центру.
13. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі
13.1. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у
виправних центрах організовується і проводиться на загальних
підставах відповідно до законодавства України про охорону здоров'я
територіальними органами охорони здоров'я.
13.2. Засуджені, за їхнім бажанням, можуть одержувати
будь-яку оплачену за рахунок власних коштів додаткову
лікувально-профілактичну допомогу, яка надається фахівцями органів
охорони здоров'я.
14. Матеріально-побутове забезпечення
засуджених до обмеження волі
14.1. Засуджені, які тримаються у виправних центрах,
забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем та
постільними речами за нормами, встановленими Правилами
внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ ( z0395-00 ).
Продукти харчування і речове майно засудженими до обмеження волі
купується за готівку або за кошти, які зберігаються на їх власних
рахунках. Норма житлової площі на одного засудженого не може бути
меншою ніж чотири квадратних метри. Житлово-комунальні та інші
послуги оплачуються ними на загальних підставах за встановленими
органами місцевого самоврядування тарифами і розцінками.
14.2. Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням,
а також з причин, від них незалежних, і не одержують за цей час
заробітної плати або інших доходів, харчування та
комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за
рахунок кошторису виправного центру.
14.3. Засуджені, які направлені до лікувальних закладів
охорони здоров'я, забезпечуються всіма видами
матеріально-побутового забезпечення на загальних підставах.
14.4. У необхідних випадках адміністрація виправного центру
або підприємства, де працевлаштований засуджений, видає йому аванс
із наступним обов'язковим відшкодуванням.
14.5. Із засуджених, яких тримають у дисциплінарних
ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за
встановленими нормами.
15. Окремі питання організації виховної
роботи із засудженими до обмеження волі
15.1. З особами, які відбувають покарання у виді обмеження
волі, адміністрацією виправного центру, а також власником
підприємства або уповноваженим ним органом, де працюють засуджені,
трудовими колективами, громадськими організаціями та іншими
суспільними формуваннями проводиться виховна робота.
15.2. Виховний вплив на засуджених здійснюється на основі
психолого-педагогічних методів диференційного та індивідуального
вивчення особистості засуджених з урахуванням строку покарання,
персональних якостей і поведінки засуджених, обставин вчиненого
злочину, закріплення досягнутих результатів.
15.3. Основною метою виховної роботи є формування і розвиток
у засуджених особистих якостей і навичок, що стимулюють
зацікавленість у виправленні, прагнення до заняття
суспільнокорисною діяльністю, дотримання вимог законів і прийнятих
у суспільстві встановлених правил поведінки.
15.4. Для досягнення поставленої мети адміністрацією
виправних центрів:
а) організовується основне загальне і початкове професійне
навчання, забезпечується професійна підготовка засуджених;
б) створюються умови для підвищення засудженими свого
загального і професійного рівнів, їх заочного навчання у
навчальних закладах;
в) формуються методично-виховні ради виправних центрів,
основним завданням яких є збереження зв'язків засуджених з
родичами, а також підтримка ініціативи громадських організацій і
релігійних об'єднань, спрямованих на підготовку засуджених до
життя в суспільстві після звільнення;
г) активна участь засуджених у виховних заходах заохочується
і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.
15.5. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження
волі, можуть створювати самодіяльні організації і брати участь у
їх роботі.
15.6. У виправних центрах забороняється діяльність політичних
партій.
16. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються
до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі
16.1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці до
засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
а) оголошення подяки;
б) нагородження похвальною грамотою;
в) грошова премія;
г) нагородження подарунком;
|) дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
д) дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного
центру у святкові, неробочі та вихідні дні;
е) дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного
центру у відпустку терміном до дванадцяти діб один раз на рік.
16.2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною
поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть
бути у встановленому законом порядку представлені до заміни
невідбутої частини покарання більш м'яким або до
умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
16.3. До засуджених, які порушують трудову дисципліну і
встановлений порядок відбування покарання, адміністрація
виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення:
а) попередження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) призначення на позачергове чергування з прибирання
гуртожитку і прилеглої до нього території;
|) заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох
місяців;
д) заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи
час на строк до трьох місяців;
е) поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.
16.4. Стосовно осіб, які самовільно залишили місця обмеження
волі, або злісно ухиляються від робіт, або систематично порушують
громадський порядок чи встановлені правила проживання,
адміністрація виправного центру направляє прокурору матеріали для
вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної
відповідальності.
17. Порядок застосування до засуджених, які
відбувають покарання у виді обмеження волі,
заходів заохочення і стягнення
17.1. Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і
усно та відображаються в особовій справі засудженого.
17.2. Дозвіл на виїзд засудженому до близьких родичів у
святкові, неробочі та вихідні дні може бути наданий не більше
одного разу на місяць.
17.3. Заохочення у вигляді надання відпустки тривалістю до
дванадцяти діб застосовується до засуджених, які характеризуються
позитивно, не більше одного разу протягом року за погодженням з
власником підприємства або уповноваженим ним органом.
17.4. У разі призначення заходів стягнення враховуються
мотиви і обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше
накладених стягнень, а також пояснення засудженого за фактом
порушення. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і
характеру порушення, вчиненого засудженим.
17.5. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка
вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня його виявлення, а
якщо у зв'язку з цим проводилася перевірка, - то з дня її
закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
17.6. Дисциплінарне стягнення виконується, як правило,
негайно, а у разі такої неможливості не пізніше одного місяця з
дня його накладення.
17.7. Якщо протягом року з дня відбуття стягнення засуджений
не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має
стягнення. Накладене у цей період нове стягнення на засудженого
перериває перебіг зазначеного строку, і його обчислення
продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення.
17.8. Засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у
вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із
гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на
встановлений час для:
а) одержання медичної допомоги;
б) придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;
в) відвідування лазні, пральні або перукарні;
г) одержання поштових відправлень;
|) відвідання державних установ і організацій, навчальних
закладів.
18. Посадові особи, які мають право застосовувати
заходи заохочення і стягнення, обсяг їх повноважень
18.1. Правом застосування заходів заохочення і стягнення
користується у повному обсязі начальник виправного центру.
18.2. Заходи заохочення у вигляді оголошення подяки,
дострокового зняття раніше накладеного стягнення і дозволу на
виїзд до близьких родичів за межі виправного центру у святкові,
неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у вигляді
попередження, догани і суворої догани можуть застосовувати
заступники начальника виправного центру.
18.3. Начальник відділення соціально-психологічної служби
виправного центру має право застосовувати в усній формі заходи
заохочення у вигляді оголошення подяки і дострокового зняття
раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у
вигляді попередження, догани і суворої догани.
Начальник управління охорони,
нагляду та безпеки
полковник внутрішньої служби М.П.Ільтяй