П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань
"Про проблему бездомних громадян та безпритульних
дітей і шляхи її подолання"
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 16, ст.246 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Про проблему
бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання"
(далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються.
2. Кабінету Міністрів України до 1 вересня 2004 року
інформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій
парламентських слухань, схвалених цією Постановою.
3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на комітети
Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, з
питань охорони здоров'я, материнства та дитинства, з питань
молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму та з
питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 3 лютого 2004 року
N 1428-IV
Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 3 лютого 2004 року N 1428-IV
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань "Про проблему бездомних
громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання"
Учасники парламентських слухань, які відбулися 22 грудня
2003 року, обговоривши проблему бездомних громадян та
безпритульних дітей в Україні і шляхи її подолання, відзначають,
що зазначена проблема деформує соціальне середовище, руйнує
фізичне, психічне та духовне здоров'я людей, знижує їх життєву,
громадську та творчу активність, погіршує моральний стан, створює
соціальну напругу в суспільстві.
На профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх
перебуває понад 129 тис. підлітків, які бродяжать та жебракують,
схильні до правопорушень, вживають наркотичні речовини та
алкогольні напої тощо. В органах внутрішніх справ нині перебуває
на обліку понад 46 тис. неповнолітніх правопорушників. Лише за
дев'ять місяців 2003 року виявлено та поставлено на облік
кримінальною міліцією у справах неповнолітніх майже 23 тис. таких
дітей. За цей період за скоєння правопорушень в органах внутрішніх
справ перебувало 69,6 тис. неповнолітніх, з них за бродяжництво та
жебракування - 17,9 тисячі.
Більшість громадян, схильних до бродяжництва, ведуть
протиправний, здебільшого злочинний спосіб життя. Серед них:
43 відсотки - раніше засуджені, 6 відсотків - хворі на різні
інфекційні захворювання (СНІД, туберкульоз, гепатит тощо),
3,7 відсотка - зловживають наркотичними засобами, 5,4 відсотка -
хронічні алкоголіки. Із загальної чисельності осіб, які займалися
бродяжництвом протягом минулого року, 3,4 тис. - жінки,
19,6 тис. - чоловіки, в тому числі понад 12,5 тис. - у віці
від 31 до 60 років.
Особливо активне зростання чисельності дорослих осіб, які
займались бродяжництвом, спостерігалося з початку 90-х років і
досягло в 1998 році 29 тис. таких осіб. Починаючи з 1999 року
чисельність цієї категорії громадян, за винятком великих міст,
дещо зменшилась. Разом з тим питома вага молоді серед них, а саме
жінок у віці 18-30 років протягом 1990-2002 років зросла
з 30,3 відсотка до 47,8 відсотка, а серед чоловіків цього віку -
з 28,7 відсотка до 33,2 відсотка. Зросла також чисельність бродяг,
яких було притягнуто до кримінальної відповідальності, - з 1142
осіб у 1990 році до 2201 особи у 2002 році. Це - тривожна
тенденція.
Причинами такої ситуації стало різке зниження доходів та
рівня життя населення внаслідок структурних змін у галузях
економіки, збитковості багатьох підприємств виробничої сфери,
недосконалості фінансово-кредитних механізмів, різкого збільшення
наявного та прихованого безробіття, неготовність навчальних та
соціальних закладів, правоохоронних органів проводити роботу з
такими категоріями населення в ринкових умовах.
Крім того, свобода пересування, вільний вибір місця
проживання, право вільно залишити територію України не
підкріплюються достатньою освітньою, правовою та інформаційною
роботою серед громадян, яка б допомогла реалізувати правові норми,
передбачені Конституцією України ( 254к/96-ВР ).
Лише в останні роки політика держави щодо соціального захисту
бездомних громадян та безпритульних дітей почала ґрунтуватися на
положеннях законів України "Про органи і служби у справах
неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"
( 20/95-ВР ), "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю"
( 2558-14 ), "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), "Про охорону
дитинства" ( 2402-14 ), указів Президента України "Про Державну
програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки"
( 154/2003 ), "Про Комплексну програму профілактики злочинності на
2001-2005 роки" ( 1376/2000 ). В цілому соціальні, економічні,
правові та конституційні гарантії у сфері соціального захисту
зазначених категорій осіб регулюються близько 15
нормативно-правовими актами. Урядом України затверджено ряд
загальнодержавних програм з метою розв'язання проблем громадян,
які бродяжать, та безпритульних дітей.
Особливої уваги з боку держави потребує сьогодні вирішення
проблемних питань безпритульних дітей, зменшення чисельності
дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яких
налічується понад 100 тисяч, більшість з них - "сироти" при живих
батьках, відновлення житлових і майнових прав дітей. Кардинальних
змін потребує діяльність місцевих органів виконавчої влади,
органів опіки та піклування, правоохоронних органів та молодіжних
організацій.
Враховуючи вищезазначене, з метою ефективного вирішення
основних проблем бездомних громадян та безпритульних дітей
учасники парламентських слухань р е к о м е н д у ю т ь:
1. Кабінету Міністрів України:
1) з проблем бездомних громадян:
підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України
проект Закону України про соціальний захист бездомних громадян та
безпритульних дітей;
розробити і подати на розгляд Верховної Ради України
законопроекти щодо врегулювання випадків обмежень свободи
пересування та вільного вибору місця проживання відповідно до
статті 33 Конституції України ( 254к/96-ВР );
внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України
від 16 січня 2003 року N 35 ( 35-2003-п ) "Про затвердження
Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання"
щодо дозволу тимчасової (до оформлення паспорта, постановки на
облік у службі зайнятості, оформлення інвалідності, пенсій,
оформлення в інтернатні установи тощо) реєстрації громадян під час
перебування у соціальних установах, розширивши юридичне поняття
"проживання" таким чином, щоб безпритульні, які знаходять притулок
у місцях, запропонованих для них державою, при релігійних та
благодійних організаціях розглядались як "проживаючі" за певною
адресою;
розробити і впровадити чіткий механізм реєстрації осіб без
визначеного місця проживання;
визначити центральний орган виконавчої влади, який здійснював
би координацію всього комплексу питань щодо правового та
соціального захисту бездомних громадян;
доручити відповідним науковим установам провести ґрунтовне
вивчення і дослідження соціальних, економічних, психологічних
аспектів проблеми бездоглядності і бездомності, а також розробку
рекомендацій щодо законодавчих, економічних і організаційних
механізмів формування цілісної системи надання допомоги бездомним
та сприяння їх реінтеграції у суспільство;
розробити та впровадити моделі оперативного моніторингу по
виявленню соціально дезадаптованих та маргінальних груп населення;
впровадити в центральних і місцевих органах виконавчої влади
підрозділи соціальних служб, які б займались питанням осіб без
визначеного місця проживання та проблемами жебрацтва шляхом
реєстрації таких осіб та направлення їх до відповідних установ
системи соціального захисту (нічліжки, будинки соціальної
адаптації тощо), надання консультативної та інформаційної
допомоги;
розглянути питання щодо створення "захисного сегмента" ринку
житла, житлового фонду, який може надаватись на пільгових умовах,
незалежно від ринкової вартості житла, в оренду на короткий термін
для тих людей, які шукають роботу, щойно працевлаштувались тощо;
розглянути питання надання санітарно-гігієнічних послуг та
створення служби першої медичної допомоги (спеціальні машини
швидкої допомоги) для постійного патрулювання місць найбільшого
зосередження бездомних громадян та безпритульних дітей (вокзали,
ринки тощо);
внести відповідні зміни до Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ), Закону України "Про Державний бюджет України
на 2004 рік" ( 1344-15 ), передбачивши достатнє фінансування
діючих центрів соціальної адаптації, будинків-інтернатів,
територіальних центрів, нічліжок та спеціально відведених місць;
з метою інформування широкого кола громадськості щодо шляхів
вирішення проблеми бездомних громадян і бездоглядних дітей
доручити відповідним центральним органам виконавчої влади
(можливо, за підтримки спонсорів) до 1 березня 2004 року видати
брошуру за результатами парламентських слухань "Про проблему
бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання";
2) з проблем бездоглядних дітей:
удосконалити механізм державного управління і контролю за
виконанням положень Конвенції ООН про права дитини ( 995_021 ),
законодавчих актів України через надання Державному комітету
України у справах сім'ї та молоді статусу спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади щодо
координації та здійснення контролю за становищем дітей в Україні;
забезпечити першочергове та в повному обсязі фінансування
заходів, затверджених Національною програмою "Діти України"
( 63/96 ), Державною програмою запобігання дитячій бездоглядності
на 2003-2005 роки ( 154/2003 ), Державною програмою відпочинку та
оздоровлення дітей на період до 2008 року ( 33-2003-п );
внести відповідні зміни до законодавства з метою посилення
відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють, посадових
осіб за неналежне виховання дітей, порушення їх прав, жорстоке
поводження з ними, втягнення до жебракування, секс- та
порнобізнесу тощо;
вирішити питання щодо впровадження ювенального (дитячого)
судочинства;
внести відповідні зміни до законодавства щодо вдосконалення
системи роботи органів опіки та піклування;
запровадити комп'ютеризовану систему обліку дітей кризових
категорій;
розробити нормативно-правові акти щодо порядку
житлово-побутового забезпечення молоді із числа дітей-сиріт,
дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мали або
втратили право на житло, шляхом створення фонду соціального житла;
вирішити проблему наповнюваності шкіл та професійних училищ
соціальної реабілітації, створення на їх базі виховних закладів
для дітей з різними формами девіантної поведінки;
здійснити нормативно-правове забезпечення діяльності центрів
соціально-психологічної реабілітації дітей;
з метою недопущення пропагування культу насильства,
жорстокості в комп'ютерних клубах, інтернет-кафе забезпечити
удосконалення їх роботи, систему ліцензування;
забезпечити поширення соціальної реклами з актуальних питань
соціального сирітства, запобігання дитячій бездоглядності,
безвідповідального батьківства, насильства в сім'ї.
2. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого
самоврядування:
1) з проблем бездомних громадян:
розробити та впровадити моделі оперативного моніторингу по
виявленню соціально дезадаптованих та маргінальних груп населення;
вишукати можливість збільшення видатків для фінансування
приймальників-розподільників для осіб, затриманих за бродяжництво,
та інших установ, де утримують громадян без визначеного місця
проживання;
забезпечити здійснення супроводу громадян без визначеного
місця проживання та тих, які звільнилися з місць позбавлення волі,
а саме забезпечити житлом, сприяти їх працевлаштуванню та
соціальній адаптації в суспільстві;
забезпечити постійне проведення в усіх регіонах рейдів по
виявленню осіб, які бродяжать, жебракують, продовжувати здійснення
загальнодержавних профілактичних заходів;
активізувати залучення громадських та релігійних організацій
до надання допомоги особам, які бродяжать та жебракують;
створити в кожному регіоні для громадян без визначеного місця
проживання, які займаються бродяжництвом, втратили зв'язки з
сім'ями або повернулися з місць позбавлення волі, центри
соціальної адаптації, навчально-виробничі бази для залучення до
суспільно корисної праці;
вивчати та запроваджувати сучасні методики щодо сприяння
соціальній реінтеграції безпритульних і бездомних, які існують в
Україні та за кордоном;
2) з проблем бездоглядних дітей:
посилити контроль за збереженням житлових і майнових прав
дітей та відповідальністю посадових осіб, на яких покладено
вирішення цих питань;
розробити відповідні нормативно-правові акти щодо координації
дій заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої
влади на забезпечення належного виконання Закону України
"Про попередження насильства в сім'ї" ( 2789-14 );
забезпечити розвиток мережі притулків для неповнолітніх,
центрів соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх та
центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, інших
закладів соціального захисту дітей відповідно до потреб регіону;
здійснювати заходи, спрямовані на запровадження та поширення
альтернативних інтернатних форм виховання та утримання дітей-сиріт
і дітей, позбавлених батьківського піклування (прийомних сімей та
будинків сімейного типу), в усіх регіонах України;
забезпечити реалізацію проектів запобігання ранньому
соціальному сирітству, створювати центри реінтеграції батьків і
дітей;
запровадити за рахунок коштів місцевих бюджетів при
виконавчих органах сільських і селищних рад посади соціальних
працівників для роботи з дітьми, молоддю, сім'ями;
відповідно до законодавства укомплектувати кваліфікованими
кадрами служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб
для молоді, підрозділи кримінальної міліції у справах
неповнолітніх, вжити заходів щодо зміцнення їх
матеріально-технічної бази (забезпечення приміщеннями,
комп'ютерною технікою тощо);
вирішити питання безоплатного відвідування позашкільних
навчальних закладів (гуртків, секцій) дітьми із малозабезпечених
(неблагополучних) сімей;
забезпечити ефективний контроль за охопленням дітей шкільного
віку навчанням у загальноосвітніх навчальних закладах, здобуттям
загальної середньої освіти.