Оподаткування страхової діяльності, що здійснюється відокремленими підрозділами страховика

Розгляд порядку оподаткування страхової діяльності, яку здійснюють відособлені підрозділи — страховики, слід розпочати зі звернення до окремих норм законодавчих та інших нормативно-правових актів України щодо порядку створення таких підрозділів.

Відособлені (відокремлені) підрозділи (структурні одиниці)

Абзацом четвертим ст. 8 Закону № 698-ХІІ передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати філії (відділення), представництва без створення юридичної особи.
Стаття 7 Закону № 887-XII передбачала можливість створення підприємством філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів з правом відкриття поточних i розрахункових рахунків із затвердженням положення про них.
Пункт 4 ст. 64 Господарського кодексу також визначає, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
При цьому згідно з п. 2 ст. 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання є як господарські організації — юридичні особи, так i філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Пунктом 1 ст. 132 Господарського кодексу встановлено, що структурні одиниці господарських організацій визнаються суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність від імені цих господарських організацій без статусу юридичної особи.
Положенням № 13, зокрема, визначено, що філія страховика — це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс i здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії та право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика у повному обсязі або з обмеженнями.
Згідно із зазначеним Положенням страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та представництв, організує контроль за страховими операціями філій.

Платник податку

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону № 2181-III платники податків — це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки i збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Підпунктами 2.1.1 та 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку на прибуток підприємств визначено суб’єктів господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так i за її межами, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Оподаткування страхової діяльності

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі — сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування i перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому самому податковому періоді.

Операції страхування i перестрахування

Відповідно до ст. 1 Закону № 85/96-ВР страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування.
Стаття 16 Закону № 85/96-ВР встановлює, що договір страхування — це письмова угода між страхувальником¹ i страховиком² — тобто двостороння угода, згідно з якою в кожної зі сторін виникають відповідні права й обов’язки.
Стаття 12 Закону № 85/96-ВР визначає перестрахування як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика) — резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика згідно із законодавством країни, в якій його зареєстровано.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства, в тому числі Закону № 85/96-ВР, між відокремленими підрозділами страховика в межах однієї юридичної особи договір страхування i перестрахування не може бути укладений, оскільки в такому договорі фігуруватиме лише одна юридична особа, навіть за умов представлення її окремими структурними одиницями.

_______________
¹ Юридична особа чи дієздатний громадянин.
² Фінансова установа, створена у формі акціонерного товариства, повного, командитного або товариства з додатковою відповідальністю згідно із Законом № 1576-ХІІ з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 85/96-ВР, та яка одержала в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Визначення валового доходу від страхової діяльності

Враховуючи вищевикладене, страховикам — юридичним особам як окремим платникам податку та їх філіям, які також є окремими платниками податку, у разі визначення валового доходу від страхової діяльності слід зважати на таке.
Частки страхових платежів, що сплачуються окремими структурними підрозділами як платниками податку іншим структурним підрозділам як іншим платникам податку в межах одного страховика (однієї юридичної особи) на підставі угод про розподіл ризику, наказів юридичної особи тощо не можуть вважатися страховими платежами (страховими внесками, страховими преміями), сплаченими (нарахованими) як за договорами страхування, так i за договорами перестрахування, та, відповідно, не можуть змінювати валові доходи від страхової діяльності таких платників податку.