Статтею 13 Кодексу законів про працю передбачено, що колективним договором встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.
Тобто колективним договором повинно бути визначено, чи є виїзди працівників службовим відрядженням, чи така робота має роз'їзний (пересувний) характер, виконується вахтовим методом або працівників направляють для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт.
У разі оформлення поїздок працівників як службового відрядження (видання відповідного наказу, у якому може бути передбачена можливість щоденного повернення відрядженого працівника до місця постійного проживання, а також оформлення посвідчення про відрядження), йому виплачуються добові відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (з урахуванням змін і доповнень).
Якщо колективним договором, діючим на підприємстві, визначено, що поїздки працівників — це робота^ яка постійно проводиться у дорозі, має роз'їзний характер або працівники направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 таким працівникам установлюється надбавка до тарифної ставки (посадового окладу) у розмірах, передбачених колективним договором або за погодженням із замовником.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 29 травня-4 червня 2004 р. № 22