Посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна можна в державній, приватній нотаріальній конторі чи на товарній біржі, якщо укладення договору відбувалося на ній.
Відповідно до п. "а" п. З ст. З Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження, стягується державне мито у розмірі одного відсотка від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (що становить 17 гривень).
Крім того, ст. 3 названого Декрету установлено, що ставки державного мита за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, встановлені відповідно до пунктів 3 та 4 статті 3 Декрету поширюються на нотаріальні дії, вчинювані приватними нотаріусами, і надходження цього мита зараховується до відповідних бюджетів згідно із Законом № 404/97-ВР від 27.06.1997 року "Про Державний бюджет України на 1997 рік". На сьогодні ця норма Декрету не скасована у частині прирівнення ставок, стягуваних приватними та державними нотаріусами.
Згідно зі ст. 2 Декрету підлягають справлянню державного мита (п. 10) і операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України. Відповідно до п. "р" п. 6 ст. З згаданого Декрету за операції, які здійснюються на товарних біржах з продажу житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина-про-давця, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України, розмір державного мита становить один відсоток фактичної вартості укладеної угоди, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну укладену угоду.
Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу, зокрема, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
При цьому відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу (п. 4) до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Тож за новим Цивільним кодексом право виконавчих комітетів місцевих рад посвічувати договори купівлі-продажу не передбачається.
Щодо сплати державного мита, то за ст. 689 Цивільного кодексу України (п. 2) покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Таким чином, якщо в договорі купівлі-продажу нерухомого майна сторони не передбачили іншої умови, усі витрати, у тому числі щодо посвідчення договору (сплати державного мита), повинен нести покупець.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 5-11 червня 2004 р. № 23