Договір
між Україною та Федеративною Республікою Бразилія
про видачу правопорушників
( Договір ратифіковано Законом
N 1966-IV ( 1966-15 ) від 01.07.2004 )
Дата підписання: 21.10.2003
Дата ратифікації Україною: 01.07.2004
Дата набрання чинності для України: 27.08.2006
Україна та Федеративна Республіка Бразилія, далі - "Сторони",
бажаючи зробити більш ефективними зусилля Сторін в боротьбі
зі злочинністю,
дотримуючись принципів суверенітету та невтручання у
внутрішні справи одна одної, а також норм міжнародного права; та
усвідомлюючи необхідність розвивати співробітництво в сфері
видачі правопорушників, які переховуються від правосуддя за
кордоном,
домовились про таке:
Стаття 1
Обов'язок видачі правопорушників
Сторони зобов'язуються видавати одна одній, відповідно до
умов цього Договору та з дотриманням внутрішніх процедур, осіб,
які обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені судовими
установами однієї із Сторін і перебувають на території другої
Сторони, для притягнення до кримінальної відповідальності або для
виконання покарання у вигляді позбавлення волі.
Стаття 2
Умови видачі правопорушників
1. Видача правопорушника здійснюється з дотриманням таких
умов:
a) запитуюча Сторона має судову юрисдикцію щодо фактів, на
яких ґрунтується запит, незалежно від того, вчинений злочин на її
території;
b) законодавством обох Сторін за злочин, у зв'язку з яким
робиться запит про видачу, передбачено мінімальне покарання у
вигляді позбавлення волі не менше одного року, незалежно від
будь-яких особливостей кваліфікації злочину;
c) у разі видачі правопорушника для виконання вироку, частина
покарання, яку залишається відбути особі, є не меншою одного року.
2. Якщо запит про видачу стосується більш ніж одного злочину,
деякі з них не відповідають вимогам цієї Статті, видача може бути
дозволена лише за ті злочини, які відповідають вищезазначеним
вимогам.
3. У справах про злочини, пов'язані з податками, зборами,
митом та валютою, видача здійснюється згідно з цим Договором та
відповідно до законодавства запитуваної Сторони. У видачі не може
бути відмовлено на тій підставі, що законодавством запитуваної
Сторони не передбачені такі самі мито чи податки, або що вони
неоднаково регулюються в обох Сторонах.
Стаття 3
Підстави відмови у видачі правопорушників
1. Видача правопорушників не здійснюється, якщо:
a) особа, видача якої запитується, за той самий злочин уже
постала перед судом, її було помилувано або амністовано в
запитуваній Стороні;
b) особа, видача якої запитується, повинна постати перед
надзвичайним судом у запитуючій Стороні;
c) злочин, у зв'язку з яким запитується видача, є злочином
виключно військового характеру;
d) злочин має політичний характер, або пов'язаний з
політичним злочином;
e) запитувана Сторона має достатні підстави вважати, що запит
про видачу направлено з метою переслідування або покарання особи з
причин раси, релігії, національності, у зв'язку з політичними
поглядами, а також вважати, що становище особи обтяжується такими
намірами.
2. Оцінка характеру злочину покладається винятково на
запитувану Сторону.
3. Для цілей цього Договору, виключно військовими порушеннями
закону вважаються дії або факти, які не пов'язані з загальним
кримінальним правом, а походять винятково із спеціального
законодавства, що застосовується до персоналу збройних сил, і
мають на меті підтримання порядку та дисципліни у збройних силах.
4. Саме звинувачення з політичною метою у вчиненні злочину не
може автоматично кваліфікувати злочин як такий.
5. У цьому Договорі не вважається злочином політичного
характеру:
a) посягання на життя Глави Держави або Глави Уряду іноземної
держави, або на життя члена його або її сім'ї;
b) геноцид, воєнні злочини або злочини, вчинені проти миру та
безпеки людства;
c) терористичні акти, такі як:
i - посягання на життя, фізичну безпеку або свободу осіб,
які користуються міжнародним захистом, включаючи дипломатів;
ii - взяття заручників або викрадення людей;
iii - посягання на життя людей або проти власності,
вчинене із застосуванням бомб, гранат, ракет, мін, вогнепальної
зброї, вибухівки або подібних пристроїв;
iv - незаконне захоплення кораблів та літаків;
v - замах на вчинення злочинів, зазначених у цій статті,
або участь як співвиконавця або співучасника особи, яка вчиняє або
намагається вчинити такі злочини;
vi - загалом будь-які насильницькі дії, які не охоплюються
у підпунктах i - v, спрямовані проти життя, фізичної безпеки або
свободи людей або спрямовані проти установ.
d) злочини, передбачені міжнародними договорами, чинними для
обох Сторін.
Стаття 4
Відмова у видачі власних громадян
1. Сторона має право відмовити у видачі своїх громадян.
Сторона, яка не видає власного громадянина з цієї причини,
забезпечує віддання такої особи до суду на запит запитуючої
Сторони, належним чином інформуючи запитуючу Сторону про хід
справи, а по завершенні надсилає запитуючій Стороні копію вироку.
2. Для цілей цієї статті питання громадянства регулюється
законодавством запитуваної Сторони і визначається на момент
прийняття рішення щодо видачі правопорушника.
Стаття 5
Строк давності
У видачі може бути відмовлено, якщо особа, про видачу якої
зроблено запит, згідно із законодавством запитуючої або
запитуваної Сторони не підлягає переслідуванню чи покаранню у
зв'язку із закінченням строку давності.
Стаття 6
Факультативні підстави для відмови у видачі
У видачі правопорушника може бути відмовлено, якщо на
території запитуваної Сторони щодо цієї особи, про видачу якої
зроблено запит, здійснюється кримінальне переслідування в зв'язку
з фактами, на яких ґрунтується запит, або таке кримінальне
переслідування було припинено на будь-якій законній підставі.
Стаття 7
Гарантії для виданої особи
1. Особа, яку було видано на підставі цього Договору, без
попередньої згоди запитуваної Сторони не може:
a) бути видана на запит третьої Держави; та
b) бути притягнута до відповідальності або засуджена за
будь-який інший злочин, учинений до її видачі.
2. Видана особа матиме гарантоване право найширшого захисту,
та, якщо потрібно, на присутність перекладача відповідно до
законодавства запитуваної Сторони.
3. Якщо кваліфікація злочину, у зв'язку з яким пред'являється
обвинувачення, змінюється в ході розгляду справи, видана особа
може переслідуватися або засуджуватися, тільки коли кваліфікуючі
ознаки нового складу злочину свідчать про те, що цей злочин є
таким, що тягне за собою видачу.
4. Видана особа, втрачає гарантії, передбачені у пункті 1
цієї статті, якщо особа, маючи можливість залишити територію
Сторони, якій вона була видана, не зробила цього протягом 45
(сорока п'яти) днів після її остаточного звільнення або, залишивши
цю територію, добровільно туди повернулася.
Стаття 8
Строк ув'язнення
Період часу, протягом якого особа, видача якої запитується,
перебувала під вартою у запитуваній Стороні в зв'язку із запитом
про видачу, враховується запитуючою Стороною.
Стаття 9
Порядок зносин та компетентні органи
1. Для цілей цього Договору компетентні органи Сторін
зносяться через дипломатичні канали.
2. Компетентними органами є
для України: Міністерство юстиції України (стосовно справ на
стадії судового розгляду та виконання вироку) та Генеральна
прокуратура України (стосовно справ на стадії досудового
слідства);
для Федеративної Республіки Бразилія: Міністерство юстиції.
Стаття 10
Запит та підтвердні документи
1. Запит про видачу складається у письмовій формі та до нього
долучаються такі документи:
a) якщо йдеться про особу, яку ще не було засуджено: оригінал
або завірена копія постанови про затримання або взяття під варту
та, в разі потреби, інше процесуальне рішення;
b) якщо йдеться про засуджену особу: оригінал або завірена
копія вироку та довідка про те, що він не був виконаний в повній
мірі, та про строк покарання, що залишився для відбування.
2. Запит про видачу повинен містити точний опис
обвинувачення, дату і місце вчинення злочину, а також інформацію
або протоколи, необхідні для підтвердження особи, видача якої
запитується. Запит також повинен супроводжуватися копіями положень
законів запитуючої Сторони, які встановлюють злочин, законів, що
підтверджують її юрисдикцію, а також законодавчі положення щодо
строків давності стосовно кримінальних дій або вироку.
3. Запитуюча Сторона також надає докази або повідомляє ознаки
того, що особа, про видачу якої робиться запит, прибула або
перебуває на території запитуваної Сторони.
4. Якщо запит про видачу не підтверджений належним чином,
запитувана Сторона повідомляє запитуючу Сторону про необхідність
надати додаткову інформацію протягом 60 (шістдесяти) днів після
отримання такого повідомлення. Після завершення цього строку запит
розглядається на підставі наявної інформації.
Стаття 11
Мова документів
Запит та підтвердні документи супроводжуються перекладом на
мову запитуваної Сторони.
Стаття 12
Дійсність документів
Запит про видачу та підтвердні документи, а також переклади
засвідчуються уповноваженими органами для цілей цього Договору, і
не вимагається будь-якої додаткової легалізації або іншої форми
підтвердження дійсності.
Стаття 13
Повідомлення про рішення
1. Запитувана Сторона інформує запитуючу Сторону про своє
рішення щодо видачі.
2. У випадку повної або часткової відмови наводяться її
причини.
3. Не дозволяється надсилати новий запит на підставі тих
самих фактів, що й попередній.
Стаття 14
Інформація про вироки
Запитуюча Сторона повідомляє запитуваній Стороні про
остаточний вирок у справі щодо виданої особи.
Стаття 15
Попереднє затримання
1. У термінових випадках запитуюча Сторона може зробити запит
про попереднє затримання особи, видача якої запитується, а також
арешт предметів, пов'язаних із злочином. Запит має містити заяву
про існування одного з документів, визначених у статті 10, та
протягом 60 днів повинен бути підтверджений належним чином
обґрунтованим запитом про видачу.
2. Якщо запит не направлений протягом визначеного періоду,
особа має бути звільнена і новий запит про затримання в зв'язку з
тими самими фактами може бути прийнятий лише, якщо знову дотримані
всі вимоги цього Договору.
3. Запит про попереднє затримання з метою видачі може бути
направлений запитуваній Стороні через дипломатичні канали або
через Міжнародну організацію кримінальної поліції - Інтерпол, або
у будь-який інший спосіб, який дозволяє мати письмове
підтвердження або який визнається запитуваною Стороною. Запитуючий
орган без зволікань інформується про результати розгляду його
запиту.
Стаття 16
Передача виданої особи
1. У разі задоволення запиту про видачу запитувана Сторона
негайно повідомляє запитуючу Сторону про передачу в її
розпорядження особи.
2. Якщо протягом 60 (шістдесяти) днів після повідомлення
запитуюча Сторона не прийме особу, яка підлягає видачі, запитувана
Сторона звільняє її. Запитувана Сторона може відмовити у видачі
такої особи за те ж саме правопорушення.
3. Якщо Сторона з незалежних від неї обставин не може
передати або прийняти особу, яка підлягає видачі, вона повідомляє
про це іншу Сторону. Обидві Сторони домовляються про нову дату
передачі правопорушника і застосовують положення пункту 2 цієї
статті.
Стаття 17
Відстрочена передача
Передача особи, яка підлягає видачі, може бути відкладена без
шкоди для здійснення видачі, коли особа перебуває під вартою у
запитуваній Стороні, якщо:
a) в зв'язку з серйозною хворобою перевезення в запитуючу
Сторону неможливе без створення загрози її життю;
b) стосовно особи, яка підлягає видачі, у запитуваній Стороні
порушена кримінальна справа за інше правопорушення; у такому разі,
якщо особа знаходиться під слідством, її видача може бути
відстрочена до завершення слідства, а в разі винесення
обвинувального вироку - до часу, коли особа відбуде призначене
покарання.
Стаття 18
Транзитне перевезення особи, яка підлягає видачі
1. Транзитне перевезення через територію будь-якої із Сторін
особи, яка видана одній з них третьою Державою і не є громадянином
країни транзиту, дозволяється шляхом звичайного запиту
направленого дипломатичними каналами, разом з оригіналом або
завіреною копією документа, на підставі якого Держава, в якій
переховується правопорушник, дозволила видачу.
2. У транзитному перевезенні може бути відмовлено із
серйозних міркувань, пов'язаних з публічним порядком, або якщо
факти, в зв'язку з якими здійснюється видача, за умовами цього
Договору не дозволяють видачу.
3. Не вимагається запитувати дозвіл на транзитне перевезення
особи, яка підлягає видачі, якщо перевезення здійснюється
повітряним транспортом і не передбачається приземлення в Державі
транзиту, за винятком перевезення у військовому літаку.
Стаття 19
Витрати
1. Витрати, що виникають у зв'язку з рішенням про видачу,
покриваються запитуваною Стороною до моменту передачі особи, яка
підлягає видачі, належним чином уповноваженим службовцям
запитуючої Сторони, а всі подальші витрати покриваються за рахунок
останньої, включаючи транспортні витрати.
2. Витрати, що виникли у зв'язку із транзитним перевезенням
через територію Сторони, у якої запитується дозвіл на транзитне
перевезення, покриваються запитуючою Стороною.
Стаття 20
Майно, цінності та документи
1. За винятком прав третіх сторін та відповідно до положень
законодавства запитуваної Сторони, будь-яке майно, цінності та
документи, які стосуються злочину і які на момент затримання
перебували у володінні особи, яка підлягає видачі, передаються
запитуючій Стороні разом з особою.
2. Майно, цінності та документи, які перебувають у володінні
третіх сторін, які також причетні до злочину, також вилучаються,
але можуть бути передані лише після розгляду будь-яких заяв від
заінтересованих сторін.
3. Якщо заяви, згадані в попередньому пункті, розглянуті,
зазначені майно, цінності та документи передаються запитуючій
Стороні, навіть якщо видача, запит про яку вже задоволено, ще не
відбулася.
4. Якщо майно, цінності та документи потрібні в зв'язку з
провадженням будь-якої незавершеної справи, запитувана Сторона
може затримати їх на необхідний період часу.
Стаття 21
Повторна передача виданої особи
Особа, якій після видачі Стороні іншою вдається уникнути
правосуддя та повернутися на територію запитуваної Сторони,
повинна бути затримана на підставі звичайного запиту, направленого
через дипломатичні канали. Така особа буде знову передана Стороні,
запит якої про видачу був задоволений, якщо умови та обставини,
які були підставою для видачі, не змінилися.
Стаття 22
Одночасні запити
Якщо про видачу однієї й тієї самої особи робиться запит
більше ніж однією Державою, застосовується така процедура:
a) якщо запити стосуються одних і тих самих фактів, перевага
надається запиту тієї Держави, на території якої вчинено злочин;
b) якщо факти різні, перевага надається запиту тієї Держави,
на території якої вчинений більш тяжкий злочин відповідно до
законодавства запитуваної Сторони;
c) якщо факти є різними, але запитувана Сторона вважає їх
однаково серйозними, перевага надається запиту, який надійшов
першим.
Стаття 23
Розв'язання спорів
Будь-які спори, що виникають між Сторонами стосовно положень
цього Договору, розв'язуються шляхом дипломатичних переговорів.
Стаття 24
Зворотна дія Договору
Цей Договір також застосовується щодо злочинів, вчинених до
набуття ним чинності.
Стаття 25
Прикінцеві положення
1. Цей Договір підлягає ратифікації.
2. Цей Договір набуває чинності через тридцять днів після
обміну ратифікаційними грамотами.
3. Цей Договір залишається чинним на невизначений період.
4. Будь-яка із Сторін може в будь-який час припинити дію
цього Договору. Договір втрачає чинність через 6 (шість) місяців
після дати отримання іншою Стороною відповідного повідомлення.
5. Денонсація не заважає розгляду запитів, отриманих до
такого повідомлення.
Вчинено у м. Бразиліа 21 жовтня 2003 року, у двох
примірниках, кожний українською, португальською та англійською
мовами, причому всі тексти є автентичними. В разі виникнення
розбіжностей Сторони звертаються до тексту, викладеного
англійською мовою.
За Україну За Федеративну Республіку Бразилія
(підпис) (підпис)