П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань
"Становище жінок в Україні: реалії та перспективи"
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 50, ст.542 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Становище
жінок в Україні: реалії та перспективи" (додаються).
2. Кабінету Міністрів України в межах своєї компетенції вжити
відповідних заходів щодо реалізації Рекомендацій парламентських
слухань "Становище жінок в Україні: реалії та перспективи" і до
1 березня 2005 року поінформувати Верховну Раду України про хід їх
виконання.
3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет
Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і
міжнаціональних відносин.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 29 червня 2004 року
N 1904-IV
Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 29 червня 2004 року
N 1904-IV
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань "Становище жінок в Україні:
реалії та перспективи"
Учасники парламентських слухань "Становище жінок в Україні:
реалії та перспективи" (далі - учасники парламентських слухань),
які відбулися 9 червня 2004 року, відзначають, що в цій сфері
упродовж останніх років, зокрема після проведення Четвертої
Всесвітньої конференції зі становища жінок (1995 рік) та
Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних
Націй "Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками і жінками,
розвиток і мир в XXI столітті" (2000 рік), в Україні досягнуто
певних позитивних зрушень. Зокрема, започатковано створення
національної нормативно-правової бази з питань, які стосуються
проблем сім'ї, жінок та рівності жінок і чоловіків. Прийнято
Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно
сім'ї та жінок ( 475-14 ), затверджену Постановою Верховної Ради
України від 5 березня 1999 року, Концепцію державної сімейної
політики ( 1063-14 ), затверджену Постановою Верховної Ради
України від 17 вересня 1999 року, Національний план дій щодо
поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної
рівності в суспільстві на 2001-2005 роки ( 479-2001-п ),
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня
2001 року, тощо.
Закони України та відповідні нормативно-правові акти
передбачають відсутність дискримінації жінок. Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (стаття 24) гарантоване забезпечення рівності прав
жінки і чоловіка, а також створення умов, які надають жінкам
можливість поєднувати працю з материнством. Національне
законодавство щодо жіночої праці враховує чинні міжнародні
законодавчі акти, ратифіковані Україною, насамперед конвенції
Міжнародної організації праці (далі - МОП).
Учасники парламентських слухань відзначають, що за останні
роки значно зросла громадська активність жінок України.
Організований жіночий рух став важливою складовою
суспільно-політичного життя в державі. Консолідації жіночого
громадського руху сприяло утворення в 1999 році Національної ради
жінок України.
Проте закріплення в Конституції України ( 254к/96-ВР ), актах
законодавства України рівних з чоловіками прав та свобод жінок
протирічить їх фактичному стану.
Участь жіноцтва в роботі органів влади залишається незначною.
Хоча за результатами останніх виборів 2002 року в сільських,
селищних, районних і міських радах представництво жінок
збільшилося і становить у середньому 43 відсотки, в обласних радах
кількість жінок рідко перевищує 10 відсотків, а у Верховній Раді
України жінки становлять лише 5,1 відсотка усіх депутатів.
Серед загального числа державних службовців переважають
жінки - 74,8 відсотка. Однак слід звернути увагу на різке
зменшення представництва жінок з підвищенням категорії посад
державних службовців. Так, чисельність жінок-керівників шостої
категорії становить 67,6 відсотка, а першої - 6,6 відсотка, тоді
як чоловіків - навпаки. Тобто жінки найменше представлені саме на
тому рівні, на якому приймаються відповідальні державні рішення.
Протягом останніх років в Україні однією з гострих проблем
залишається безробіття серед працездатного населення, переважну
більшість якого становлять жінки. На початок поточного року серед
офіційно зареєстрованих безробітних абсолютну більшість -
68,3 відсотка - становили жінки.
Становище жінок на ринку праці зумовлює низку інших проблем:
несприятливі тенденції демографічних процесів, значне зменшення
народжуваності, погіршення стану здоров'я жінок та дітей,
скорочення середньої тривалості життя. Хоча до позитивних зрушень
у цій сфері можна віднести зниження показника материнської
смертності в 1,7 раза порівняно з 1990 роком. Одночасно продовжує
знижуватися і показник дитячої смертності. Порівняно з 1990 роком
кількість абортів зменшилася більш як у два рази.
У цілому демографічна ситуація в державі залишається
складною. Погіршується репродуктивне здоров'я жінок і чоловіків,
зросла кількість захворювань серцево-судинної системи та
злоякісних новоутворень. Викликає занепокоєння, що чисельність
жінок, які перебувають на обліку в медичних закладах з діагнозом
розладу психіки внаслідок вживання наркотичних речовин,
збільшилася в 1,7 раза (порівняно з 1990 роком).
Незважаючи на те, що у 2002 році набрав чинності Закон
України "Про попередження насильства в сім'ї" ( 2789-14 ), а
постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року
N 616 ( 616-2003-п ) затверджено Порядок розгляду заяв та
повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його
загрозу, за сучасних умов в Україні простежуються тенденції до
поширення насильницьких дій у сім'ї. Переважна більшість
потерпілих - це жінки і неповнолітні діти. На профілактичному
обліку в органах внутрішніх справ перебувало понад 83 тисячі осіб,
винесено 48651 офіційне попередження особам, які вчинили
насильство в сім'ї, та 6656 захисних приписів.
Низький життєвий рівень, зростання безробіття, девальвація
моральних цінностей в Україні штовхають громадян на пошуки роботи
за кордоном.
Болючою гендерною проблемою для України є використання
нелегальної жіночої праці за кордоном. Масштабність зазначених
явищ становить серйозну загрозу для внутрішньої безпеки держави та
її демографічної ситуації. Усе це сприяє діяльності злочинних груп
та мережі торговців "живим товаром" - жінками і дітьми.
Визначальним фактором у боротьбі з дискримінацією жінок у
нашій країні повинні стати стабілізація економіки, суттєве
поліпшення життєвого рівня та стану справ із забезпеченням
зайнятості, створення умов, за яких і жінки, і чоловіки могли б
брати рівну участь у суспільно-політичному житті та процесах
прийняття відповідних рішень.
У разі подальшого ігнорування гендерних диспропорцій, наявних
у системі органів влади та на ринку праці України, слід чекати
зростання гендерного розриву в розмірах доходів між жінками і
чоловіками та прискорення фемінізації бідності в державі.
Під час парламентських слухань "Становище жінок в Україні:
реалії та перспективи" порушено чимало гостродискусійних питань,
які стосуються реального стану гендерних проблем в Україні, причин
кризового становища жінок у багатьох сферах суспільного життя,
подолання та вирішення ключових питань у даній галузі соціального
буття.
Учасники парламентських слухань рекомендують відповідним
державним органам у межах їхньої компетенції:
1. Президенту України:
дати доручення відповідним посадовим особам при підготовці
подань щодо призначення на посади в центральні та місцеві органи
виконавчої влади дотримуватися принципу рівних можливостей для
жінок і чоловіків;
запровадити відзначення в Україні Дня Матері як офіційного
державного свята.
2. Верховній Раді України:
вивчити питання щодо створення Комітету Верховної Ради
України з питань гендерної рівності - дотримання рівних прав жінок
і чоловіків;
вжити заходів для прискорення прийняття закону про
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків з
урахуванням у ньому вимог і рекомендацій Організації Об'єднаних
Націй, Ради Європи, інших міжнародних організацій;
звернутися до Конституційного Суду України з клопотанням про
надання офіційного тлумачення статті 149 Кримінального кодексу
України ( 2341-14 ) для виключення розбіжностей в її практичному
застосуванні;
сприяти розгляду законопроекту про 30-відсоткову квоту для
жінок у партійних виборчих списках чи запропонувати введення
партіями, які будуть брати участь у виборах народних депутатів
України, 30-відсоткової квоти у своїх партійних списках;
внести пропозиції про проведення у грудні 2004 року Дня Уряду
з порядком денним щодо забезпечення рівності прав жінок і
чоловіків у громадсько-політичній і культурній діяльності, у
здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за
неї;
доручити Спеціальній контрольній комісії Верховної Ради
України з питань приватизації вивчити питання щодо приватизації
спеціальних дитячих установ та внести на розгляд Верховної Ради
України відповідні пропозиції.
3. Кабінету Міністрів України:
передбачити під час розробки проектів законів про Державний
бюджет України на 2005 та наступні роки в частині державної
підтримки громадських організацій підтримку жіночих та інших
громадських організацій у виконанні загальнодержавних програм
стосовно сім'ї, жінок, дітей та молоді;
забезпечити формування національного механізму дотримання
рівності між жінками і чоловіками в різних сферах суспільного
життя;
визначати гендерні проблеми як пріоритетні у стратегічних
планах дій Кабінету Міністрів України;
розробити Національну програму дій на період до 2015 року
щодо забезпечення гендерної рівності в суспільстві;
розробити і подати у 2004 році на розгляд Верховної Ради
України проект закону про затвердження загальнодержавної програми
забезпечення рівних можливостей для жінок та чоловіків, в основу
якого покласти основні положення Декларації про загальні засади
державної політики щодо сім'ї та жінок ( 475-14 ) (1999 рік) і ці
Рекомендації;
запропонувати додержання пропорційно збалансованого
представництва кандидатур кожної статі при призначенні на посади
керівних працівників у міністерствах та інших центральних органах
виконавчої влади;
створити при Кабінеті Міністрів України відповідний
консультативно-дорадчий орган для координації діяльності органів
виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, об'єднань
громадян з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків;
розробити механізм здійснення гендерно-правової експертизи
нормативно-правових актів з обов'язковим урахуванням принципу
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
розробити проект закону щодо внесення змін до статті 149
Кримінального кодексу України (стосовно торгівлі людьми) з метою
приведення її у відповідність з міжнародно-правовим визначенням
поняття цього злочину;
внести зміни до проекту Трудового кодексу України щодо
виключення положень, які містять дискримінаційні норми щодо жінок;
внести зміни в статтю 5 Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) щодо передбачення бронювання вакантних місць
для посад службовців для більш ефективного працевлаштування жінок;
внести зміни до відповідних законів щодо пільгового
оподаткування сукупного доходу сімей залежно від кількості в них
дітей;
вивчити питання щодо створення в Україні
загальнонаціонального науково-інформаційного центру з гендерних
досліджень;
забезпечити організацію та проведення у 2006 році
запланованої у місті Києві чергової 31-ї сесії Генеральної
асамблеї Міжнародної ради жінок;
забезпечити в 2005 році участь української делегації в П'ятій
Всесвітній конференції, присвяченій становищу жінок;
вишукати можливості для реального цільового фінансування
заходів, передбачених Комплексною програмою протидії торгівлі
людьми на 2002-2005 роки ( 766-2002-п ), затвердженою постановою
Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 року, особливо щодо
захисту та надання допомоги потерпілим, забезпечивши створення
державних реабілітаційних центрів для потерпілих від торгівлі
людьми;
проаналізувати пенсійне законодавство та внести пропозиції
щодо дієвих механізмів соціального захисту жінок після виходу на
пенсію;
переглянути питання та внести відповідні пропозиції щодо
врахування кількості дітей при визначенні віку і стажу роботи для
нарахування пенсій жінці-матері;
внести зміни до відповідних законів щодо надання додаткових
пільг багатодітним сім'ям і розглянути питання про призначення
державної допомоги багатодітним матерям;
збільшити державні виплати матері по догляду за дитиною до
прожиткового мінімуму, здійснюючи їх протягом трьох років у
розмірі 100 відсотків, а з трьох до шести років - 50 відсотків
прожиткового мінімуму;
вжити заходів щодо заборони використання не за призначенням
дитячих установ (дитячих садків, дитячих оздоровчих закладів
тощо);
вирішити питання про надання Національній раді жінок України
належного функціонального приміщення та забезпечення її щорічного
фінансування.
4. Центральним органам виконавчої влади (у межах своєї
компетенції):
запровадити інститут радників з гендерних питань у
відповідних галузях;
здійснювати систематичне проведення гендерного аналізу
кадрового складу;
посилити державний контроль та сприяти громадському контролю
за діяльністю суб'єктів господарювання, які надають послуги
населенню щодо працевлаштування жінок за кордоном, організації
відповідних форм туризму, а також модельного та шлюбного бізнесу.
5. Міністерству України у справах сім'ї, дітей та молоді:
забезпечити ефективну міжгалузеву координацію діяльності
відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо
рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації;
започаткувати підготовку проекту щорічної державної доповіді
щодо гендерного паритету в Україні і подання його в установленому
порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;
створити бюро гендерних ініціатив з метою забезпечення
організації науково-експертних досліджень з гендерних питань та
узагальнення міжнародного досвіду гендерних перетворень;
розпочати підготовку шостої - сьомої об'єднаної періодичної
доповіді в Комітет Організації Об'єднаних Націй "Про виконання
Україною Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо
жінок" 1979 року ( 995_207 );
забезпечити розвиток системи консультативних центрів,
розширення мережі кризових центрів та притулків для потерпілих від
насильства в сім'ї;
ініціювати проведення за державної підтримки пілотних
проектів у різних регіонах України з метою впровадження
інноваційних соціальних послуг, спрямованих на протидію та
попередження насильства в сім'ї;
провести паспортизацію сімей, де один або обоє батьків
працюють за кордоном;
розробити механізм запровадження домашніх вихователів для
підтримки матерів і батьків у їх самореалізації;
внести пропозиції щодо запровадження державних нагород для
багатодітних матерів;
запровадити надання сім'ям новонароджених "пакунків малюка".
6. Міністерству охорони здоров'я України:
здійснити розробку державної програми забезпечення розвитку
генофонду нації шляхом комплексного забезпечення репродуктивного
здоров'я жінок і чоловіків, створення необхідних умов для охорони
здоров'я дітей;
розробити проект закону про державну підтримку сімейних пар
репродуктивного віку, які не мають дітей;
розробити заходи щодо вироблення в населення, насамперед у
жінок, науково обґрунтованих підходів до розуміння здоров'я як
стану повного фізичного, соціального, психологічного та
інтелектуального благополуччя, а не лише - відсутності хвороб;
активізувати розроблення стратегії і сучасних програм
подолання ВІЛ (СНІД)-інфекцій та венеричних захворювань.
7. Міністерству закордонних справ України:
сприяти спільно з Міністерством України у справах сім'ї,
дітей та молоді забезпеченню паритетного представництва жінок на
всіх рівнях прийняття рішень з питань миру, превентивної
дипломатії, на всіх етапах переговорів, посередницької діяльності
громадських жіночих організацій;
створювати умови для більш широкого залучення жінок до
обіймання керівних посад у дипломатичній сфері;
посилити співпрацю з іншими країнами у сфері попередження
насильства щодо жінок, які працюють за кордоном (у тому числі
нелегально);
докорінно поліпшити діяльність дипломатичних представництв
України за кордоном у питаннях захисту жінок, які стали жертвами
насильства чи работоргівлі.
8. Міністерству юстиції України:
сприяти імплементації норм міжнародного законодавства з
питань рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у законодавчі
та нормативні акти України;
розробити заходи, спрямовані на забезпечення зростання
правової культури населення щодо засад рівних прав і можливостей
жінок та чоловіків у суспільстві.
9. Міністерству внутрішніх справ України (спільно з
Міністерством закордонних справ України):
удосконалювати взаємодію між правоохоронними органами країн
походження та країн призначення потерпілих у результаті торгівлі
людьми в рамках Палермської Конвенції Організації Об'єднаних Націй
( 995_789 ) шляхом надання взаємної правової допомоги, проведення
спільних міжнародних операцій та спільних розслідувань;
співпрацювати з правоохоронними органами, іншими урядовими і
неурядовими інституціями зарубіжних країн та відповідними
міжнародними організаціями з питань розшуку, повернення в Україну
потерпілих внаслідок торгівлі людьми, їх захисту та надання
реінтеграційної допомоги.
10. Міністерству освіти і науки України:
забезпечити проведення гендерної експертизи підручників,
навчальних посібників та навчальних програм для середньої і вищої
школи;
підготувати рекомендації розробникам та авторам відповідних
навчальних програм, підручників і посібників для всіх освітніх та
освітньо-кваліфікаційних рівнів щодо подолання стереотипних
уявлень про роль жінки і чоловіка в суспільстві;
включати до навчальних програм вищих навчальних закладів,
курсів перепідготовки кадрів дисципліни, що висвітлюють питання
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, та
факультативні курси з правових засад рівності жінок і чоловіків на
основі гармонізації національного і міжнародного законодавства з
гендерної проблематики.
11. Міністерству праці та соціальної політики України:
розробити систему ефективних додаткових заходів щодо
професійної підготовки та підвищення кваліфікації жінок, які
звернулися до служби зайнятості, з метою підтримки зайнятості
жінок та підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці;
ініціювати включення гендерних питань у відповідні розділи
Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією
роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України та в
колективні договори підприємств;
вживати заходів для зниження гендерної асиметрії в трудовому
навантаженні з урахуванням виснажливості деяких різновидів праці
для здоров'я жінок;
забезпечувати надання державою ефективної допомоги жінкам з
інвалідністю на ринку праці;
внести пропозиції щодо відшкодування матерям, які перебувають
у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, внесків до
Пенсійного фонду України;
внести пропозиції щодо підготовки змін для вдосконалення
законодавства про надання короткотермінової відпустки чоловікам у
зв'язку з народженням дитини.
12. Державному комітету статистики України:
вдосконалити статистичну методологію для впровадження
гендерних питань у систему державної статистики України;
забезпечувати збирання, обробку, аналіз та розповсюдження
статистичних даних щодо пропорцій участі жінок і чоловіків у
державному та громадському житті.
13. Державному комітету телебачення і радіомовлення України:
забезпечити залучення засобів масової інформації до
висвітлення гендерної проблематики в контексті загальних
соціально-політичних подій;
ініціювати створення спеціальної телевізійної програми щодо
проблемних питань рівності чоловіків та жінок в Україні з
трансляцією цієї програми не рідше одного разу на місяць на 1-му
каналі українського телебачення (у прайм-тайм);
сприяти формуванню гендерної культури та подоланню гендерних
стереотипів у суспільстві.
14. Державному комітету України з питань регуляторної
політики та підприємництва:
розробити та сприяти прийняттю державної програми розвитку
підприємництва серед жінок;
сприяти запровадженню на всіх рівнях спеціальних курсів,
тренінгів для жінок, на яких вивчати питання організації власної
справи, ведення бізнесу тощо.
15. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:
забезпечити врахування гендерних чинників при формуванні
політики регіонів, бюджетів, програм і планів заходів;
дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності, у
тому числі в доборі керівних кадрів;
здійснювати заходи щодо охорони праці та здоров'я жінок і
чоловіків, створювати умови для надання можливостей жінкам і
чоловікам поєднувати професійну діяльність з материнством і
батьківством;
вживати відповідних заходів для ліквідації всіх форм
дискримінації за ознакою статі;
забезпечувати виконання регіональних програм, спрямованих на
реалізацію державної політики щодо жінок і впровадження рівних
прав та можливостей жінок і чоловіків.