Відповідно до Закону № 966-ІV соціальні послуги -це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
Статтею 8 Закону № 966-ІV визначено, що недержавні суб'єкти, які бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, ст. 16 Закону № 966-ІУ встановлено, що професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню, умови і порядок якого визначено Кабінетом Міністрів України.
Зазначений Закон набрав чинності з 01.01.2004 р. Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 966-ІУ Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону (Офіційний вісник України № 29/2003 від 01.08.2003 р., ст. 1435) необхідно прийняти нормативно-правові акти, які регулюють виконання норм цього Закону.
На сьогодні нормативно-правових документів, що регулюють питання ліцензування надання соціальних послуг, не прийнято.
Законом № 1775-ІІІ не передбачено ліцензування такого виду господарської діяльності, як надання соціальних послуг.
Водночас постановою № 12 затверджено перелік соціальних послуг, серед яких, зокрема, надання транспортних та освітніх послуг.
Таким чином, відповідно до п. 33 ст. 9 Закону № 1775-ІІІ ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Також згідно зі ст. 2 цього Закону ліцензування у сфері освіти здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 25/ 2004 (ЛИПЕНЬ)