ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ
Як свідчить судова практика, створення і діяльність філій, представництв, інших структурних підрозділів підприємств дуже часто стають предметом спорів. Прийняття нових Цивільного та Господарського кодексів України дещо змінює правову базу для їх вирішення.
Правова регламентація створення підрозділів підприємств, їх статус та відмінності
Організаційну структуру підприємств, створення, статус та діяльність структурних підрозділів регулюють такі законодавчі акти:
Інструкція про порядок обліку платників податків. Слід також взяти до уваги роз'яснення № 02-5/220 та № 02-5/492, листи № 4816/6/29-0116 та 224/4/1 5-1110, у яких роз'яснено деякі особливості правового статусу структурних підрозділів підприємств.
Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу підприємство може створювати:
З вищезазначених підрозділів підприємства до суб'єктів господарювання можна віднести лише відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення тощо) -частина друга сх. 55 Господарського кодексу. Виробничі та функціональні структурні підрозділи (відділ, управління, бригада, дільниця) істотно відрізняються від відокремлених підрозділів і не є суб'єктами господарювання.
Після прийняття нових кодексів на практиці інколи виникають питання про можливість для підприємства створювати за межами свого місця знаходження (в іншому місті, на території іншої територіальної громади) не лише відокремлені підрозділи (філії, представництва), а й виробничі структурні підрозділи, які не мають ознак відокремлених — відділення, бригади тощо. Така проблема, зокрема, виникла у деяких охоронних фірм, які зареєстровані у м. Києві, але уклали договори на охорону об'єктів в інших містах.
У цьому разі слід виходити з того, що на підставі частини третьої ст. 64 Господарського кодексу підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Так само відповідно до листів № 4816/6/29-0116 та № 224/4/1 5-1110 підприємство може створювати за межами свого місця знаходження як відокремлені підрозділи (філії, представництва), так і структурні підрозділи, що не мають ознак відокремлених підрозділів (дільниці, цехи, відділи). При цьому ДПА України вказує на помилки, що інколи припускають підприємства, коли виробничі структурні підрозділи реєструють як відокремлені.
У листі № 4816/6/29-0116 зазначено, що на практи1-ці непоодинокими є випадки, коли:
Чинне законодавство не обмежує право підприємства самостійно визначати, які саме підрозділи (відокремлені чи виробничі структурні) будуть створені за межами місця знаходження цього підприємства. Інша річ, що залежно від обраної форми підрозділу визначатиметься його правовий, зокрема податковий, статус, а відтак і відповідні права та обов'язки самого підприємства, наприклад необхідність узгоджувати розташування філії (відокремленого підрозділу) з місцевими органами влади (частина четверта ст. 64 Господарського кодексу).
За таких умов виникає питання про різницю між відокремленим підрозділом (філія, представництво) і структурним виробничим підрозділом (цех, відділення тощо). Слід узяти до уваги, що розташування підрозділу підприємства на території іншої територіальної громади або в іншому місті не є вирішальною ознакою для віднесення цього підрозділу до відокремленого. Філія, представництво як відокремлені підрозділи повинні мати низку юридичних ознак, що встановлені чинним законодавством.
Згідно з частиною другою ст. 132 Господарського кодексу необхідними ознаками відокремлених структурних підрозділів (філій, представництв) є такі, коли вони:
Ці ознаки слід доповнити загальними ознаками суб'єкта господарювання, визначеними ст. 55 Господарського кодексу, — суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.
Відповідно до частини третьої ст. 95 Цивільного кодексу філії та представництва наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого цією особою положення. Згідно з частиною четвертою ст. 95 Цивільного кодексу керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Виробничі структурні підрозділи не мають ознак відокремлених підрозділів (філій, представництв), а саме:
У разі необхідності працівники виробничого структурного підрозділу, що не має ознак відокремленого підрозділу, можуть в індивідуальному порядку отримувати певні матеріальні цінності для виконання своїх трудових обов'язків у порядку, встановленому КЗпП (у межах трудового договору). Подібне не може розглядатися як наділення майном саме виробничого підрозділу і ніяк не змінюватиме його статус.
Позицію ДПА України з приводу визначення статусу структурних підрозділів як платників податків з відповідною реєстрацією у місцевих податкових органах насамперед викладено у пп. 2.2.1 п. 2.2 Інструкції. Дія Інструкції, а відповідно, і необхідність реєстрації стосуються лише таких платників податків (у контексті, що нас цікавить):
Відповідно до п. 3.2 ст. З та п. 8.5 ст. 8 Закону № 996-IV відокремлені підрозділи, що виділені'підприємством на окремий баланс, зобов'язані вести бухгалтерський облік, на даних якого грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності таких підрозділів.
Згідно з листом № 4816/6/29-0116, якщо в іншому місті створено саме структурний, а не відокремлений підрозділ підприємства, то податки, збори, інші платежі, які відповідно до чинного законодавства підлягають внесенню до відповідних бюджетів за місцезнаходженням цього структурного підрозділу, повинні сплачуватись до Держбюджету України та бюджетів територіальних громад безпосередньо підприємством. При цьому саме підприємство, а не зазначений структурний підрозділ, зобов'язане стати на облік у відповідних територіальних органах державної податкової служби як платник окремих податків.
Позиція ДПА України базується у зазначених листах на відповідних нормах Закону України «Про підприємства в Україні», що втратив чинність. Втім, зазначені норми цього Закону включено до Господарського кодексу, отже, фактично вони зберігають свою чинність (статті 55, 64, 132 Господарського кодексу).
Таким чином, при вирішенні питання, які саме податки слід сплачувати за місцем розташування виробничого структурного підрозділу (в іншому місті), мають враховуватися такі обставини:
У наведеному контексті значний інтерес викликає постанова Вищого арбітражного суду України від 17.04.2000 р. у справі № А-7364/8-81, у якій йдеться про те, що в ході перевірки ДПІ зафіксувала факт не-надання бухгалтерських звітів, податкових декларацій філією, створеною підприємством на території тієї самої адміністративно-територіальної одиниці, що й підприємство. Наслідком стало накладення фінансових санкцій. Проте Вищий арбітражний суд України дійшов висновку, що у зазначеному випадку порушено пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР - філія знаходилась на тій самій території, що й підприємство, не мала власного балансу. Рішення податківців про накладення санкцій визнано недійсним.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 25/ 2004 (ЛИПЕНЬ)