У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Державну програму співробітництва України з
Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО)
на період до 2001 року
З метою забезпечення реалізації положень Хартії про особливе
партнерство між Україною і Організацією Північно-Атлантичного
Договору, підписаної 9 липня 1997 року в м. Мадриді ( 994_002 ),
підвищення ефективності співробітництва України з НАТО та
відповідно до пунктів 1, 3 і 17 статті 106 Конституції України
( 254к/96-ВР ) п о с т а н о в л я ю:
1. Затвердити Державну програму співробітництва України з
Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до
2001 року (додається).
2. Кабінету Міністрів України забезпечити виконання Державної
програми співробітництва України з Організацією
Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року.
3. Державній міжвідомчій комісії з питань співробітництва
України з НАТО інформувати Президента України про стан реалізації
Державної програми співробітництва України з Організацією
Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 4 листопада 1998 року
N 1209/98
ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 4 листопада 1998 р. N 1209/98
ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА
співробітництва України з Організацією
Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року
1. Загальні положення
Стратегічною метою України є повномасштабна інтеграція до
європейських та євроатлантичних структур та повноправна участь у
системі загальноєвропейської безпеки. Реалізуючи цю мету, наша
держава спрямовує свою діяльність на розвиток конструктивного
співробітництва з існуючими на європейському континенті
структурами безпеки - Організацією Північно-Атлантичного договору
(НАТО), Європейським Союзом (ЄС), Західноєвропейським Союзом
(ЗЄС), Радою Євро-Атлантичного Партнерства (РЄАП), Організацією з
питань безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Радою Європи
(РЄ), на основі яких формується нова архітектура європейської
безпеки XXI століття.
Україна розглядає НАТО як найбільш ефективну структуру
колективної безпеки в Європі і вагому складову системи
загальноєвропейської безпеки. Це обумовлюється значним внеском
даної організації у підтримання миру, стабільності та загального
клімату довіри на євроатлантичному просторі, у створення нової
архітектури безпеки в Європі, у поглиблення процесів роззброєння,
контролю над озброєннями і нерозповсюдження зброї масового
знищення тощо. Тому Україна бере активну участь у роботі РЄАП та в
заходах Програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ).
Новий рівень і характер відносин між Україною та НАТО
визначається Хартією про особливе партнерство від 9 липня
1997 року ( 994_002 ) (далі - Хартія). Розвиваючи співробітництво
з НАТО, Україна має на меті забезпечити свою незалежність,
демократичний розвиток та територіальну цілісність, зміцнити
зовнішні гарантії національної безпеки, протидіяти виникненню
нових загроз стабільності і безпеці у регіоні Центральної та
Східної Європи, невід'ємною частиною якого вона є, а також
використати досвід і допомогу країн-членів Альянсу у розбудові
власних Збройних Сил та інших військових формувань.
Державна програма співробітництва України з НАТО (далі -
Програма) розрахована на період до 2001 року і має на меті
забезпечити повне і якісне виконання Хартії. Вона розроблена на
основі та в розвиток відповідних положень Конституції України,
Основних напрямів зовнішньої політики України, Воєнної доктрини
України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки
України та інших нормативно-правових актів.
Цілі Програми:
досягти до кінця 2000 року виконання основних завдань,
визначених Хартією;
поглибити співробітництво в рамках РЄАП, Комісії Україна-НАТО
та Програми ПЗМ з тим, щоб вивести його на рівень, якому мають
відповідати відносини особливого партнерства між Україною та НАТО;
слугувати основою для формування щорічного Робочого плану
імплементації Хартії та Індивідуальної програми партнерства (ІПП),
а також інструментом, що забезпечує їх повне і якісне виконання;
досягти визначених Україною цілей взаємосумісності за
Процесом планування та оцінки (ПАРП);
сприяти встановленню тісних зв'язків між міністерствами та
іншими центральними органами виконавчої влади України, які беруть
участь у реалізації Хартії, та відповідними структурами НАТО;
створити дієвий механізм інформаційного забезпечення
співробітництва з НАТО.
Механізм координації та контролю:
Загальну координацію та контроль діяльності органів
виконавчої влади по реалізації Програми, формуванню і виконанню
Робочого плану імплементації Хартії та ІПП, по досягненню цілей
взаємосумісності за ПАРП, а також по реалізації інших заходів
співробітництва з НАТО здійснюють Президент України, Рада
національної безпеки і оборони України та за їх дорученням
Державна міжвідомча комісія з питань співробітництва України з
НАТО (ДМК).
Організаційне забезпечення діяльності ДМК покладається на
Апарат Ради національної безпеки і оборони України.
Міністерство закордонних справ України (МЗС):
розробляє концептуальні засади відносин з НАТО та надає ДМК
рекомендації щодо розвитку співробітництва України з Альянсом,
включаючи вдосконалення його нормативно-правової бази;
організовує роботу міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади по формуванню Робочого плану імплементації Хартії
та ІПП;
здійснює оперативну координацію та контроль діяльності
міністерств, інших центральних органів виконавчої влади по
реалізації згаданого плану і програми.
Генеральна військова інспекція при Президентові України:
здійснює контроль за участю Збройних Сил та інших військових
формувань України у заходах, передбачених Робочим планом
імплементації Хартії та ІПП, а також за фінансовими витратами,
пов'язаними з їх виконанням;
проводить щоквартальний аналіз кількісних та якісних
показників виконання Збройними Силами та іншими військовими
формуваннями України згаданого плану і програми та подає його на
розгляд ДМК;
здійснює оперативний вплив на хід підготовки, забезпечення та
проведення заходів згаданого плану і програми.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,
причетні до співробітництва з НАТО:
подають у встановлені строки до МЗС перелік заходів, в яких
братимуть участь їх представники, для включення до проектів
Робочого плану імплементації Хартії та ІПП, а також орієнтовні
розміри необхідних витрат бюджетних коштів і фінансової допомоги з
боку НАТО та її держав-членів;
забезпечують проведення відповідних заходів, передбачених
Робочим планом імплементації Хартії та ІПП, і надсилають двічі на
рік (до 15 липня та до 15 січня) до МЗС звіти про їх виконання
(включаючи звіти про витрати коштів), яке на основі отриманих
матеріалів готує зведений звіт і подає його на розгляд ДМК.
2. Співробітництво у політичній сфері
Україна розвиває співробітництво з НАТО у політичній сфері,
виходячи з існуючих політичних реалій, фундаментальних інтересів
національної безпеки та сучасних тенденцій розвитку ситуації на
європейському континенті в галузі безпеки.
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
політичній сфері покладається на МЗС.
Мета співробітництва:
підвищення рівня гарантій політичної незалежності,
територіальної цілісності та непорушності кордонів України;
запобігання виникненню загроз стабільності і безпеці у
регіоні Центральної та Східної Європи;
прискорення інтеграції України до європейських та
євроатлантичних структур, які забезпечують стабільність та безпеку
на континенті;
забезпечення участі України у процесі розбудови нової
архітектури європейської безпеки;
розширення та зміцнення позицій України у механізмах,
створених під егідою НАТО.
Механізми співробітництва:
МЗС здійснює співробітництво з НАТО у політичній сфері шляхом
підготовки і виконання відповідної частини ІПП, Робочого плану
імплементації Хартії та підтримання прямих контактів з Політичним
директоратом НАТО, а також використовуючи механізми РЄАП та
Комісії Україна-НАТО, візити високого рівня, двосторонні
консультації і переговори з політичним керівництвом НАТО, її
держав-членів та країн-партнерів, спільні симпозіуми, семінари,
дослідження та діяльність робочих груп.
Напрями співробітництва:
Кризовий консультативний механізм
Кризовий консультативний механізм розробляється спільно з
НАТО на випадок загрози територіальній цілісності, суверенітету
або безпеці України. Його основні параметри мають передбачати:
проведення консультацій за ініціативою України (Президента
або за його дорученням Глави Місії України при НАТО) або НАТО
(термін скликання - 12 годин);
налагодження прямого телефонного зв'язку між Президентом
України та Генеральним секретарем НАТО;
надання контактному посольству держави-члена НАТО у Києві
статусу уповноваженого з розгляду кризових ситуацій.
Політичні консультації
Консультації з політичних питань здійснюються:
Президентом України під час його зустрічей з Генеральним
секретарем НАТО, участі у саммітах Північно-Атлантичної Ради
(ПАР)/РЄАП та інших заходах вищого рівня, які здійснюються під
егідою НАТО або державами-членами/партнерами цієї організації
(тематика та терміни - за взаємним погодженням).
Міністром закордонних справ України під час його участі у
засіданнях РЄАП і Комісії Україна-НАТО (двічі на рік, після
чергових засідань ПАР), а також у зустрічах з ПАР у форматі "16+1"
(за домовленістю, але не менше ніж два рази на рік). Тематика -
оцінка стану відносин Україна-НАТО та визначення шляхів їх
поглиблення.
Главою Місії України при НАТО під час його зустрічей з ПАР та
Політичним комітетом НАТО у форматі "16+1" (до/після чергових
засідань ПАР та Політичного комітету). Тематика - питання,
визначені у пунктах 6 - 8 Хартії, або питання розвитку співпраці
Україна-НАТО, що розглядалися чи розглядатимуться на чергових
засіданнях ПАР на рівні міністрів закордонних справ.
Консультації з проблемних питань контролю над озброєннями
здійснюються на постійній основі в рамках Координаційного комітету
НАТО по контролю за виконанням угод і спрямовані на врахування
позиції України на офіційних переговорах у Відні з адаптації
Договору про звичайні збройні сили в Європі.
Регіональне співробітництво
Україна здійснює кроки, спрямовані на започаткування
регіонального співробітництва у таких форматах:
Україна + НАТО + держави, запрошені до вступу в НАТО
(Польща, Чеська Республіка, Угорщина);
Україна + НАТО + інші держави ЦСЄ - потенційні кандидати на
вступ до НАТО (Румунія, Словенія, Болгарія, держави Балтії);
НАТО + ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова).
Мета співробітництва: залучення України до механізмів
співпраці НАТО із запрошеними та потенційними кандидатами на
членство в цій організації.
Форми співробітництва: проведення спільних політичних
консультацій, навчань, семінарів і зустрічей експертів.
Напрями співробітництва: обговорення питань регіональної
безпеки, вивчення досвіду підготовки держав ЦСЄ до вступу в НАТО,
участь України у субрегіональних і загальноєвропейських проектах
та програмах співробітництва, що відкриваються для майбутніх
членів Альянсу.
Обмін візитами
МЗС узгоджує з НАТО графіки взаємних візитів делегацій і
посадових осіб різних рівнів України і НАТО, а також
інформаційно-ознайомчих візитів до штаб-квартири НАТО.
Співробітництво з комітетами та структурами НАТО
МЗС, здійснюючи координацію співробітництва міністерств та
інших центральних органів виконавчої влади з відповідними
структурами НАТО:
сприяє налагодженню тісних робочих зв'язків між
міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади,
робочими групами України з відповідними структурними підрозділами
НАТО;
узгоджує з НАТО графік та тематику (відповідно до пунктів 6 -
8 Хартії) проведення спільних з комітетами НАТО засідань/семінарів
у форматі "16+1" ( в тому числі в Україні);
бере участь у семінарах за програмами НАТО/РЄАП.
3. Співробітництво у сфері цивільно-військових
відносин
Координацію співробітництва у сфері цивільно-військових
відносин здійснюють Рада національної безпеки і оборони, Кабінет
Міністрів та Міністерство закордонних справ України.
У співробітництві у сфері цивільно-військових відносин беруть
участь структури Адміністрації Президента України, апарату Ради
національної безпеки і оборони України, апарату Кабінету Міністрів
України, а також міністерства та інші центральні органи виконавчої
влади. Крім того, до нього залучаються представники (за їх згодою)
Верховної Ради України, Конституційного суду України, органів
судової влади, громадських організацій, неурядових інституцій,
засобів масової інформації та незалежні експерти.
Мета співробітництва: забезпечити поступове впровадження в
Україні системи цивільного керівництва Збройними Силами та іншими
військовими формуваннями, а також демократичного контролю за їх
діяльністю.
Механізми співробітництва
Співробітництво з НАТО у сфері цивільно-військових відносин
здійснюється шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП
та Робочого плану імплементації Хартії, а також використовуючи
відповідні спільні симпозіуми, семінари, курси, дослідження з
питань цивільно-військових відносин та діяльність робочих груп.
Напрями співробітництва:
вивчення практики участі законодавчих, судових, урядових і
неурядових структур, ЗМІ держав-членів НАТО та країн-партнерів у
створенні та підтримці належних цивільно-військових відносин в
державі;
вивчення досвіду держав-членів НАТО та країн-партнерів щодо
правового регулювання питань цивільно-військових відносин для
врахування його при вдосконаленні законодавства України, для
забезпечення цивільного керівництва Збройними Силами України та
іншими військовими формуваннями і демократичного контролю за їх
діяльністю;
використання досвіду держав-членів НАТО та країн-партнерів
для посилення впливу Верховної Ради України, Ради національної
безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України,
Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони на процеси
керівництва Збройними Силами України та іншими військовими
формуваннями, створення в них структур цивільного управління та
контролю;
адаптація процесів сформування та контролю виконання
оборонного бюджету в Україні до загальновизнаних механізмів і
процедур держав-членів НАТО.
4. Співробітництво у воєнній сфері
Україна здійснює співробітництво з НАТО у воєнній сфері,
виходячи з пріоритетності національних інтересів, необхідності
виконання відповідних міжнародних угод та домовленостей про
співробітництво у цій сфері.
Співробітництво з НАТО у воєнній сфері є одним з пріоритетних
напрямів воєнної політики України. Головними напрямами співпраці
України з НАТО у воєнній сфері є воєнно-політичне та військове
співробітництво.
4.1. Воєнно-політичне співробітництво України з НАТО
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
воєнно-політичній сфері покладається на Міністерство оборони
України.
Мета співробітництва:
зміцнення довіри і партнерства з державами-членами НАТО та
країнами-партнерами на основі принципів взаєморозуміння,
відкритості та співпраці у воєнній сфері;
сприяння з боку Альянсу забезпеченню національної безпеки
України від зовнішніх воєнних викликів і загроз, налагодженню
плідної оборонної співпраці України з її сусідами;
сприяння реформуванню воєнної організації України, передусім,
її основи - Збройних Сил, та військово-промислового комплексу;
забезпечення належної участі України у заходах по підтримці
миру, безпеки і стабільності в Європі, в тому числі у запобіганні
воєнним конфліктам та у врегулюванні кризових ситуацій.
Механізми співробітництва
Міністерство оборони України здійснює співробітництво з НАТО
у воєнно-політичній сфері шляхом підготовки і виконання
відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії,
використання механізмів РЄАП і Комісії Україна-НАТО на рівні
міністрів оборони, здійснення візитів високого рівня, проведення
двосторонніх консультацій і переговорів з воєнно-політичним
керівництвом держав-членів НАТО та країн-партнерів, а також
відповідних спільних симпозіумів, семінарів та досліджень,
діяльності робочих груп.
Напрями співробітництва
Воєнно-політичні консультації
Консультації з воєнно-політичних питань здійснюються
Міністром оборони України під час його участі:
у засіданнях РЄАП і Комісії Україна-НАТО (двічі на рік), а
також візитів та переговорів з воєнно-політичним керівництвом
держав-членів НАТО та країн-партнерів (протягом кожного року за
відповідними планами двостороннього співробітництва). Тематика -
оцінка стану розвитку воєнно-політичних відносин між Україною і
НАТО, обговорення шляхів зміцнення довіри та поглиблення співпраці
у забезпеченні воєнної безпеки на континенті, запобігання та
врегулювання збройних конфліктів, управління кризовими ситуаціями,
проведення операцій з підтримання миру, а також адаптації Договору
про звичайні збройні сили в Європі;
у переговорах з Комітетом оборонного планування і Групою
ядерного планування НАТО на рівні міністрів оборони (тематика та
терміни - за взаємним погодженням).
Оборонні аспекти нерозповсюдження зброї масового знищення
Україна, підтримуючи зусилля НАТО щодо нерозповсюдження зброї
масового знищення, здійснює такі заходи:
проведення у 1998 році в Україні міжнародної конференції з
питань нерозповсюдження зброї масового знищення;
розробка спільних спеціальних програм співробітництва у
галузі нерозповсюдження зброї масового знищення та контролю за
озброєнням;
навчання українських фахівців на навчальних курсах і участь у
роботі семінарів з питань виконання Конвенції про заборону
хімічної зброї.
Наукові дослідження у воєнно-політичній сфері
Координація заходів співробітництва у галузі наукових
досліджень з воєнно-політичних питань покладається на Національний
інститут стратегічних досліджень України (НІСД).
Співробітництво з наукових досліджень у воєнно-політичній
сфері здійснюється з метою розробки теоретичних основ
воєнно-політичних аспектів загальноєвропейської архітектури
безпеки. Воно реалізовується шляхом встановлення та підтримання
прямих зв'язків між НІСД та Директоратом НАТО з питань науки,
Офісом інформації і преси НАТО, а також з науково-дослідними
установами держав-членів НАТО і країн-партнерів для проведення
наступних спільних науково-дослідних заходів:
обмін делегаціями науковців між НІСД і науковими центрами
країн-членів НАТО в рамках Програми ПЗМ;
проведення консультацій у рамках виконання спільних наукових
проектів;
проведення спільних конференцій, семінарів під егідою НАТО з
метою обміну досвідом щодо реформування збройних сил;
мовна підготовка наукових кадрів на базі навчальних центрів
НАТО;
залучення експертів НАТО до консультаційної допомоги у
реалізації наукових проектів в Україні;
вивчення досвіду проведення воєнної реформи у Польщі,
Угорщині, Чехії, Румунії, Словаччині;
здійснення спільних досліджень за тематиками: "Концептуальні
основи співробітництва України з сусідніми країнами-членами НАТО у
військово-політичній та військовій сферах", "Тенденції розвитку
конфліктів та кризових ситуацій на європейському континенті",
"Воєнно-політичні засади спільних миротворчих навчань Збройних Сил
України і країн-членів НАТО", "Перспективи і військово-політичні
наслідки реалізації розширеної та поглибленої Програми
"Партнерство заради миру".
4.2. Військове співробітництво України з НАТО
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
військовій сфері, їх планування, координація та контроль за їх
виконанням покладаються у Міністерстві оборони України на
Генеральний штаб Збройних Сил України, а у Національній гвардії
України - на Головне управління командувача Національної гвардії
України.
Мета співробітництва:
використання досвіду і допомоги держав-членів НАТО та країн-
партнерів для реформування і будівництва Збройних Сил та інших
військових формувань України, включаючи удосконалення механізмів
соціального захисту військовослужбовців, вдосконалення
нормативно-правової бази співробітництва у військовій сфері та
миротворчої діяльності, створення умов для запровадження в державі
механізмів демократичного і цивільного керівництва та контролю за
їх діяльністю;
підвищення взаємосумісності органів управління, підрозділів
та частин Збройних Сил України з Об'єднаними збройними силами
(ОЗС) НАТО, покликаної забезпечити їхню спроможність діяти разом
при виконанні спільних завдань;
підготовка військових контингентів Збройних Сил України і
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також
військової інфраструктури держави для взаємодії з ОЗС НАТО під час
проведення миротворчих, пошуково-рятувальних та інших місій і
завдань;
набуття знань щодо військових доктрин, стратегії і тактики
застосування ОЗС НАТО та країн-партнерів.
Механізми співробітництва
Міністерство оборони, Генеральний штаб Збройних Сил та
керівні органи інших військових формувань України здійснюють
співробітництво з НАТО у військовій сфері шляхом підготовки і
виконання відповідної частини ІПП, Робочого плану імплементації
Хартії і ПАРП, а також використовуючи:
механізми Комісії Україна-НАТО на рівні начальників
генеральних штабів та Спільної робочої групи з питань військової
реформи, візити високого рівня, двосторонні консультації і
переговори з військовим керівництвом країн-членів НАТО та
країн-партнерів;
встановлення прямих зв'язків структур Міністерства оборони та
Генерального штабу Збройних Сил, керівних органів інших військових
формувань України з відповідними структурами НАТО для налагодження
координації співробітництва з метою виконання спільних заходів,
обміну інформацією та досвідом, набутими сторонами у військовій
сфері;
спільні військові навчання, тренування, симпозіуми, семінари,
робочі групи, курси та дослідження.
Напрями співробітництва
Військові консультації
Консультації з військових питань здійснюються:
- Начальником Генерального штабу Збройних Сил України під час
його участі у засіданнях Комісії Україна-НАТО (двічі на рік),
переговорів з головою Військового комітету НАТО, членами Комітету
оборонного планування і Групи ядерного планування НАТО на рівні
міністрів оборони (тематика та терміни - за взаємним погодженням),
візитів до Штабу Верховного Головнокомандуючого ОЗС НАТО в Європі,
а також візитів та переговорів з військовим керівництвом
країн-членів НАТО та країн-партнерів (за відповідними річними
планами двостороннього співробітництва). Тематика - оцінка стану
розвитку військової співпраці Україна-НАТО, обговорення питань
підготовки до спільних військових навчань і тренувань, проблем
взаємосумісності збройних сил, участі контингентів Збройних Сил
України в проведенні спільних з НАТО миротворчих місій тощо;
- Командувачами Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил
та Військово-Морських Сил України, керівниками Тилу та Озброєння
Збройних Сил України, головних управлінь кадрів та військової
освіти, а також військового медичного управління Міністерства
оборони України під час візитів і переговорів з командувачами
головних командувань та відповідальними співробітниками НАТО за
домовленістю.
Регулярні консультації у воєнній сфері у форматі "16+1"
здійснюються також на рівні "Міжнародний військовий штаб,
агентства (директорати) НАТО - Місія України при НАТО".
Спільна робоча група з питань військової реформи
Спільну робочу групу з питань військової реформи (СРГ)
створено під егідою Політико-військового керівного комітету НАТО
на виконання Робочого плану імплементації Хартії Україна-НАТО. Її
діяльність спрямовується на підтримку роботи Комісії Україна-НАТО,
а також сприяння з боку НАТО процесам реформування і будівництва в
Україні сучасних Збройних Сил, створення умов для запровадження в
державі механізмів демократичного і цивільного контролю за їх
діяльністю.
Засідання СРГ проводяться 4 рази на рік: 2 - в Україні і 2 -
у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Тематика та терміни їх проведення
визначаються за взаємним погодженням. Під час своїх засідань СРГ
розглядає питання:
цивільно-військових відносин;
оборонного планування та управління ресурсами;
військової освіти, підвищення професійного рівня офіцерів та
сержантів.
Військове співробітництво та взаємосумісність
З метою поглиблення військового співробітництва та підвищення
рівня взаємосумісності між збройними силами України і НАТО
передбачається:
проведення семінарів в Україні для військово-політичного
керівництва з питань військового співробітництва та
взаємосумісності;
поглиблення співпраці з питань сумісності в галузі оборонного
планування, забезпечення виконання третього етапу Програми
Міністерства оборони України з досягнення взаємосумісності в
рамках Процесу планування та оцінки сил;
активізація проведення спільних з державами-членами НАТО та
країнами-партнерами військових навчань та тренувань, в тому числі
миротворчих, пошуково-рятувальних та інших; більш широке
використання для цього військової інфраструктури Збройних Сил та
інших військових формувань України (в тому числі на постійній
основі), зокрема, загальновійськових Львівського полігону,
полігону Широкий Лан та авіаційних полігонів Міністерства оборони
України, а також Чугуївського полігону Національної гвардії
України;
створення системи перекладу, аналізу та практичного
використання нормативних документів НАТО з метою досягнення
взаємосумісності, особливо у питаннях управління військами та
зв'язку, а також стандартизації у відповідності до нормативів НАТО
окремих зразків озброєння та техніки, які призначені для
використання у спільних діях;
вдосконалення, з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та
країн-партнерів, законодавчої бази співробітництва у військовій
сфері;
продовження консультацій з НАТО щодо започаткування
практичних програм у галузях управління та контролю, тилової
підтримки, управління повітряним рухом тощо;
запровадження за допомогою НАТО програм перепідготовки та
соціальної адаптації військовослужбовців, що звільнюються у
запас;
здійснення пошуку "наукових спонсорів" з числа провідних
світових наукових установ у країнах-членах НАТО для надання
консультативної допомоги при проведенні військової реформи в
Україні.
Участь у Міжнаціональних оперативних силах (Combined
Joint Task Force)
Участь України у Міжнаціональних оперативних силах (МОС)
передбачає визначення кількості сил і засобів Збройних Сил
України, які б могли бути задіяні у миротворчих операціях під
егідою НАТО, зокрема в рамках МОС, та їх цілеспрямовану підготовку
(в контакті з НАТО і з використанням можливостей РЄАП) для
досягнення їх взаємосумісності з відповідними силами і засобами
НАТО.
Миротворча діяльність
З метою активізації участі підрозділів і представників
Збройних Сил та інших військових формувань України у миротворчих
операціях, а також у діяльності майбутніх Міжнаціональних
оперативних сил, об'єднаних багатонаціональних штабів
передбачається:
заснування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань
миротворчої діяльності;
активізація співробітництва в рамках українсько-польського
миротворчого батальйону, проведення ним спільних навчань,
співпраця з НАТО (зокрема, в контексті концепції МОС), а також з
США та Великою Британією щодо його належної підготовки та
забезпечення;
вдосконалення, з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та
країн-партнерів, законодавчої бази з питань миротворчої
діяльності;
створення в Україні за допомогою НАТО Міжнародного центру з
підготовки військовослужбовців для миротворчих операцій.
Підготовка військових кадрів для співробітництва з НАТО
З метою забезпечення якісної підготовки військових кадрів для
співробітництва з НАТО передбачається:
адаптація системи військової підготовки та навчання
відповідно до існуючих стандартів НАТО країн-партнерів;
запровадження в систему командирської та професійної
підготовки вивчення питань співробітництва в рамках Програми ПЗМ
та миротворчої діяльності;
оптимальне використання існуючих можливостей мовної
підготовки військовослужбовців України в рамках Програми ПЗМ та по
лінії двостороннього співробітництва з державами-членами НАТО;
забезпечення кафедр іноземних мов вищих військових навчальних
закладів (ВВНЗ) Міністерства оборони України лінгафонними
кабінетами, обладнанням, відео- та аудіотехнікою, підручниками,
словниками та сучасною навчально-методичною літературою для
підвищення якості вивчення іноземних мов;
розширення практики підвищення кваліфікації викладачів
іноземних мов ВВНЗ України за кордоном;
запрошення в Україну інструкторів-викладачів іноземних мов з
держав-членів НАТО та країн-партнерів;
заснування спільно з Міністерством освіти України мовних
курсів для військовослужбовців;
створення експертного Центру мовного тестування з
використанням тесту НАТО "STANAG - 6001";
вдосконалення за допомогою НАТО навчально-матеріальної бази
ВВНЗ (комп'ютеризація, впровадження тренажерів, оргтехніки та
іншого обладнання);
використання (на пільгових умовах) інформаційних мереж НАТО;
здійснення спеціалізованої підготовки військовослужбовців для
роботи у складі багатонаціональних штабів.
4.3. Інформаційна підтримка співробітництва у воєнній
сфері
Відповідальність за здійснення інформаційної підтримки
співробітництва у воєнній сфері покладається на Міністерство
оборони України.
Інформаційна підтримка співробітництва у воєнній сфері має на
меті підвищити ефективність воєнно-політичних та військових
зв'язків України з НАТО. При цьому передбачається:
вивчення досвіду інформаційного забезпечення військ,
взаємодії військового керівництва та преси;
подальше розгортання в Україні (за допомогою США)
комп'ютерної телекомунікаційної інформаційної мережі (PIMS) та
налагодження інформаційного обміну з питань співробітництва з НАТО
між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої
влади, причетними до воєнної співпраці з Альянсом;
запрошення в Україну для обміну досвідом представників
інформаційних структур НАТО;
відкриття у Координаційному центрі партнерства (м. Монс,
Бельгія) інформаційної експозиції Збройних Сил України;
організація спільно з Центром інформації та документації
(ЦІД) НАТО в Україні передач на телебаченні та публікацій в пресі,
в яких висвітлюватимуться участь українських підрозділів у заходах
НАТО і процеси трансформації НАТО, а також тематичних передач про
армії держав-членів НАТО за сприянням посольств цих держав в
Україні;
підготовка спільно з Міністерством закордонних справ України
та Національним інститутом стратегічних досліджень видання Білої
книги про відносини України з НАТО;
створення спеціалізованої інформаційно-освітньої програми про
НАТО для офіцерського складу Збройних Сил України, інших
військових формувань, а також організація спеціалізованого курсу
для українських ВВНЗ з проблематики НАТО.
5. Співробітництво у галузі озброєнь
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
галузі озброєнь покладається на Міністерство оборони, Міністерство
промислової політики, Державний комітет України по стандартизації,
метрології та сертифікації та Державну службу експортного контролю
України.
Мета співробітництва:
досягнення визначених Україною цілей взаємосумісності з НАТО
у галузі озброєнь;
здійснення з державами-членами НАТО спільних розробок і
виробництва озброєння та військової техніки (ОВТ);
вивчення і запровадження досвіду держав-членів НАТО у сфері
планування розвитку ОВТ, їх замовлення і технічного забезпечення
та маркетингової діяльності на світовому ринку озброєнь;
вдосконалення режиму контролю за експортом озброєнь та
передачею супутніх технологій.
Механізми співробітництва:
Зазначені міністерства та центральні органи виконавчої влади
здійснюють співробітництво з НАТО у галузі озброєнь шляхом
підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану
імплементації Хартії, участі в роботі Конференції національних
керівників з питань озброєнь (CNAD), встановлення прямих зв'язків
з Директоратом з питань планування програм та досліджень озброєнь
НАТО, Секретаріатом з питань політики і координації НАТО та
Організацією з досліджень і технологій НАТО, а також надають
сприяння налагодженню співпраці підприємств військово-промислових
комплексів України і держав-членів НАТО.
Напрями співробітництва:
Консультації у галузі озброєнь
Консультації у галузі озброєнь здійснюються:
під час зустрічей в рамках Конференції національних
керівників з питань озброєнь у форматі "16 + 1";
на рівні відповідальних представників України і НАТО в
рамках груп озброєнь для Сухопутних військ, Військово-Морських Сил
та Військово-Повітряних Сил, групи військових досліджень,
тристоронньої групи з питань зв'язку та електроніки, а також
Дорадчої групи НАТО з питань промисловості, які підтримують
діяльність зазначеної Конференції (два-три рази на рік за
домовленістю).
Тематика - розробка планів, програм та бюджету стосовно
озброєння та військової техніки; сумісність озброєнь НАТО і
України; стандартизація та уніфікація озброєння і військової
техніки; організація розробок, виробництва та випробувань ОВТ, у
тому числі у кооперації з державами-членами НАТО; утилізація
озброєння та військової техніки.
Стандартизація та сумісність систем озброєнь
Співпраця у галузі стандартизації та сумісності систем
озброєнь передбачає:
створення системи своєчасного доведення стандартів НАТО до
відома користувачів, а також забезпечення умов для їх оновлення,
коригування та перевидання;
запровадження системи класифікації, кодування та
каталогізації озброєння і військової техніки НАТО;
налагодження співробітництва з Агентством НАТО з
матеріально-технічного забезпечення з метою вивчення можливостей
та впровадження основних елементів системи кодифікації НАТО;
ознайомлення та використання стандартів з розробок,
виробництва та випробувань ОВТ;
впровадження прийнятої в НАТО системи метрологічного
забезпечення військових частин та підрозділів.
Співробітництво у сфері військових технологій
співпраця у галузі розробки військових технологій та
технологій подвійного призначення, а також створення ефективного
спільного механізму контролю за їх передачею та можливим
розповсюдженням;
участь у засіданнях Наукового комітету НАТО, присвячених
питанням високих технологій та технологій роззброєння.
Наукові дослідження і розробки у галузі озброєнь
спільні дослідження та розробки озброєння і військової
техніки;
підготовка нормативно-методичної документації, що забезпечує
розробку систем озброєння, взаємодію відповідних установ у цій
сфері та контроль за цим процесом, який би забезпечував ефективне
запобігання витоку інформації, котра становить державну таємницю;
забезпечення безпеки та придатності боєприпасів та вибухових
речовин;
оцінка вартості і маркетинг озброєння та військової техніки;
організація безпечного транспортування і зберігання
військового спорядження та вибухових речовин;
обмін результатами військово-наукових та науково-технічних
досліджень у галузі озброєнь.
Інші напрями співробітництва:
заснування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань
співробітництва у галузі озброєнь (з української сторони - на
міжвідомчій основі);
вивчення можливостей розміщення на оборонних підприємствах
України замовлень держав-членів НАТО та країн-партнерів на
розробку та виробництво окремих видів ОВТ, їх ремонт та сервісне
обслуговування, підготовку (стажування) спеціалістів;
проведення спільних науково-дослідних і
дослідно-конструкторських робіт по ремонту та модернізації ОВТ,
які вироблялись за участю України і перебувають на озброєнні
країн-партнерів;
участь підприємств України у проектуванні і виробництві
озброєнь у рамках окремих проектів НАТО;
проведення оцінки та використання можливостей розширення
військово-технічного співробітництва і кооперації з фірмами
держав-членів НАТО;
спільне розроблення і виробництво зразків ОВТ із залученням
державних та приватних інвестицій держав-членів НАТО;
підготовка програми адаптації національної системи військових
досліджень і розробок, військового виробництва, постачання та
ремонту військової техніки до стандартів НАТО;
використання досвіду провідних фірм-експортерів ОВТ
держав-членів НАТО та країн-партнерів у сфері маркетингової
діяльності на світовому ринку озброєнь;
проведення консультацій з питань вдосконалення режиму
експортного контролю та передачі супутніх технологій;
вивчення досвіду НАТО з відновлення боєздатності, організації
ремонту складних зразків озброєння та постачання озброєння і
ремкомплектів для нього;
створення договірно-правової бази у галузі озброєнь для
розвитку співробітництва з НАТО, її державами-членами та
країнами-партнерами.
6. Співробітництво у галузі воєнної економіки
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
галузі воєнної економіки покладається на Міністерство економіки,
Міністерство промислової політики та Міністерство оборони України.
Мета співробітництва:
сприяння розвитку військово-економічного співробітництва між
Україною і НАТО та її державами-членами;
оптимізація воєнних бюджетів;
забезпечення ефективності роботи оборонної промисловості;
залучення інвестицій до розвитку підприємств ВПК України.
Механізми співробітництва:
Зазначені міністерства здійснюють співробітництво з НАТО у
галузі воєнної економіки шляхом підготовки і виконання відповідної
частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, встановлення
прямих зв'язків з Економічним директоратом НАТО, участі у заходах,
що плануються та проводяться під егідою Економічного директорату
НАТО, в тому числі у семінарах і колоквіумах, а також в інших
спільних з НАТО заходах, які здійснюватимуться за взаємною
домовленістю.
Напрями співробітництва:
залучення потенціалу НАТО та її держав-членів до участі у
процесах конверсії, реструктуризації та технічного переоснащення
підприємств військово-промислового комплексу України;
вивчення досвіду НАТО та її держав-членів у сфері регулювання
витрат на оборону і формування воєнних бюджетів;
розроблення спільних спеціальних програм співробітництва у
галузі військової економіки;
спільна реалізація з державами-членами НАТО пілотних
конверсійних проектів в галузі оборонної промисловості;
вивчення та використання досвіду держав-членів НАТО у галузі
реструктуризації та конверсії оборонної промисловості;
створення договірно-правової бази для розвитку
співробітництва з НАТО та країнами-членами НАТО у галузі
військової економіки.
7. Співробітництво у галузі надзвичайних ситуацій
цивільного характеру
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
галузі надзвичайних ситуацій цивільного характеру покладається на
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).
Мета співробітництва:
залучення світового досвіду, фінансових і технологічних
ресурсів для підвищення ефективності діяльності МНС, частин і
підрозділів Військ цивільної оборони;
використання національного потенціалу, сил і засобів МНС у
пошуково-рятувальних операціях та інших міжнародних програмах;
створення договірно-правової бази для розвитку
співробітництва з НАТО, її державами-членами та
країнами-партнерами щодо запобігання надзвичайним ситуаціям
транскордонного і національного рівнів та реагування на такі
ситуації;
досягнення формуваннями МНС, призначеними для виконання
завдань Програми ПЗМ, цілей сумісності та здатності діяти разом із
силами НАТО і країн-партнерів з метою участі в
пошуково-рятувальних та гуманітарних операціях.
Механізми співробітництва:
МНС здійснює співробітництво з НАТО у галузі надзвичайних
ситуацій цивільного характеру шляхом підготовки і виконання
відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії,
встановлення прямих зв'язків з Директоратом НАТО з планування при
надзвичайних ситуаціях цивільного характеру, а також реалізації
положень Меморандуму про взаєморозуміння у галузі планування при
надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до
катастроф між МНС України і НАТО.
Напрями співробітництва:
планування у сфері управління ліквідацією наслідків
катастроф, включаючи удосконалення можливостей реагування на
регіональному рівні та сумісності під час ліквідації наслідків
катастроф, зокрема, гасіння великих пожеж, включаючи пожежі на
нафто- та газосвердловинах чи трубопроводах;
розробка планів транспортного забезпечення ліквідації
наслідків катастроф, зокрема аеромедичної евакуації, згідно з
відповідними концепціями та принципами НАТО у цій сфері;
планування ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
техногенного характеру в сільському господарстві, водопостачанні
та інших життєво важливих галузях;
забезпечення досягнення сумісності у процедурах і засобах
здійснення пошуково-рятувальних робіт, зокрема у великих населених
пунктах;
вдосконалення автоматизованих систем визначення природних
катастроф для моделювання оцінки ризику і зменшення небезпеки;
планування цивільно-військового співробітництва під час
надзвичайних ситуацій цивільного характеру, включаючи військову
підтримку відповідних операцій;
створення в Україні за допомогою НАТО Міжнародного центру
підготовки фахівців та експертів у галузі цивільного захисту
населення та розробка відповідних навчальних і методичних програм;
організація вивчення іноземних мов фахівцями та експертами
МНС (у тому числі за кордоном) та створення при міністерстві
мовної лабораторії;
залучення фахівців і експертів МНС до планування і проведення
пошуково-рятувальних операцій НАТО;
проведення в рамках Програми ПЗМ спільних навчань (із
залученням військових формувань МНС та спецпідрозділів внутрішніх
військ МВС України) у галузі управління кризовими ситуаціями,
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання допомоги
потерпілим;
залучення спеціалізованих аварійно-рятувальних підрозділів
МНС для участі в операціях НАТО з ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги;
заснування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань
координації співробітництва у галузі планування діяльності
цивільних служб у надзвичайних ситуаціях;
встановлення прямого зв'язку між МНС і Головним комітетом
НАТО з питань цивільного планування на випадок надзвичайних
ситуацій (ГК ПНС) та приєднання до системи інформаційного
забезпечення Програми ПЗМ;
забезпечення оперативного зв'язку з метою постійного обміну
інформацією з ГК ПНС та Євроатлантичним центром координації при
надзвичайних ситуаціях НАТО.
8. Співробітництво у галузі боротьби з організованою
злочинністю, тероризмом, нелегальним переміщенням
зброї, технологій подвійного призначення, радіоактивних і
наркотичних речовин
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
галузі боротьби з організованою злочинністю, тероризмом,
нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення,
радіоактивних і наркотичних речовин покладається на Міністерство
внутрішніх справ (МВС), Службу безпеки, Державну митну службу та
Державний комітет у справах охорони державного кордону України.
Мета співробітництва:
координація дій у сфері боротьби з міжнародним тероризмом,
організованою злочинністю, контрабандою наркотиків і зброї,
нелегальною передачею технологій подвійного призначення;
запобігання незаконному переміщенню через кордони України
радіоактивних матеріалів, зброї та наркотичних речовин;
запозичення досвіду боротьби держав-членів НАТО з
організованою злочинністю, контрабандою наркотиків та тероризмом;
отримання експертної підтримки з боку НАТО для реалізації
національних програм у цій сфері.
Механізми співробітництва:
Зазначені міністерства та центральні органи виконавчої влади
здійснюють співробітництво з НАТО у галузі боротьби з
організованою злочинністю, тероризмом, нелегальним переміщенням
зброї, технологій подвійного призначення, радіоактивних і
наркотичних речовин шляхом підготовки і виконання відповідної
частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, встановлення
прямих зв'язків з відповідними органами держав-членів НАТО на
дво- та багатосторонній основі за сприяння Офісу безпеки НАТО
(зокрема Спеціального комітету НАТО) й інших структур політичної
та військової організацій НАТО.
Напрями співробітництва:
створення механізму консультацій з НАТО у сфері боротьби з
організованою злочинністю та міжнародним тероризмом, нелегальним
обігом наркотичних речовин та наркобізнесом, розповсюдженням
зброї масового ураження та засобів їх доставки, а також
нелегальною передачею технологій подвійного призначення:
заснування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань
координації боротьби з організованою злочинністю, тероризмом,
нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення,
радіоактивних і наркотичних речовин (з української сторони - на
міжвідомчій основі, з боку НАТО - Спеціальний комітет);
участь у міжнародних конференціях та семінарах, які
проводяться під егідою НАТО і присвячені боротьбі з організованою
злочинністю, тероризмом, нелегальним переміщенням зброї,
технологій подвійного призначення, радіоактивних і наркотичних
речовин;
вдосконалення механізму співробітництва правоохоронних
органів України і держав-членів НАТО та системи міжнародної
правової допомоги у здійсненні заходів боротьби з організованою
злочинністю;
забезпечення взаємодії з державами-членами НАТО та
країнами-партнерами у справі охорони державного кордону;
участь у спільних робочих групах з прикордонної тематики та у
семінарах за програмами співробітництва з НАТО;
обмін візитами делегацій і кораблів Прикордонних військ
України і прикордонних структур країн-членів НАТО та
країн-партнерів;
залучення підрозділів Прикордонних військ України до участі в
окремих навчаннях у рамках Програми ПЗМ, здійснюваних на території
України;
вдосконалення інформаційного забезпечення взаємодії з НАТО у
даній сфері, зокрема шляхом поглиблення контактів з Центром
інформації та документації НАТО в Україні.
9. Співробітництво у галузі науки і технологій
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
галузі науки і технологій покладається на Міністерство України у
справах науки і технологій.
Мета співробітництва:
залучення потенціалу та можливостей НАТО та її держав-членів
для вирішення національних проблем у галузі науки та технологій;
обмін результатами наукових досліджень у сферах роззброєння,
екологічної безпеки, високих технологій і комп'ютеризації;
участь у наукових програмах та проектах, які здійснюються під
егідою НАТО.
Механізми співробітництва:
Міністерство України у справах науки і технологій здійснює
співробітництво з НАТО у галузі науки і технологій шляхом участі у
заходах Програми ПЗМ, підготовки і виконання відповідної частини
ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, налагодження прямих
зв'язків з Директоратом НАТО з питань науки, організації взаємних
візитів та проведення спільних з НАТО заходів з метою обміну
досвідом, а також участі в інших заходах НАТО.
Міністерство України у справах науки і технологій вирішує
питання інституціоналізації відносин з НАТО шляхом підготовки
Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством України у
справах науки і технологій та Директоратом НАТО з питань науки.
Напрями співробітництва:
більш широке залучення України до Програми НАТО "Наука заради
стабільності";
проведення консультацій з НАТО з питань науково-технічної
кооперації;
налагодження обміну результатами наукових досліджень,
пов'язаних з:
- технологіями роззброєння, включаючи обмеження
розповсюдження ядерної, біологічної та хімічної зброї,
конверсію галузей ВПК;
- охороною навколишнього природного середовища,
рекультивацією забруднених військових об'єктів,
запобіганням та ліквідацією наслідків техногенних
катастроф;
- технологіями моніторингу морського середовища;
- розвитком інформатики, матеріалознавства, біотехнологій,
енергопостачання та енергозбереження (в галузі неядерної
енергетики);
- проблемами людських ресурсів;
- комп'ютерними технологіями;
обмін досвідом у сферах наукової політики, передачі
технологій, інноваційної діяльності, прав інтелектуальної
власності;
проведення наукових досліджень в рамках спільних проектів;
отримання грантів НАТО для українських науковців;
залучення експертів НАТО до консультаційної та іншої допомоги
у реалізації наукових проектів в Україні;
використання можливостей НАТО для підготовки фахівців.
10. Співробітництво у галузі охорони довкілля
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
галузі охорони довкілля покладається на Міністерство охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Мета співробітництва:
вдосконалення роботи державних органів з питань охорони
довкілля, включаючи сфери ядерної, хімічної та біологічної
безпеки;
запозичення досвіду НАТО та її держав-членів щодо зменшення
негативного впливу на довкілля оборонних об'єктів та діяльності
військових формувань;
вирішення питань, пов'язаних з рекультивацією земельних
ділянок, на яких розміщалися військові об'єкти.
Механізми співробітництва:
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України бере участь у співробітництві з НАТО у
галузі охорони довкілля шляхом підготовки і виконання відповідної
частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, встановлення
прямих зв'язків з Директоратом НАТО з питань науки та
Секретаріатом НАТО з питань політики та координації (підгрупа з
питань довкілля).
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України вирішує питання про підготовку Меморандуму
про взаєморозуміння між Міністерством охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки України та Секретаріатом
НАТО з питань політики та координації (підгрупа з питань
довкілля).
Напрями співробітництва:
заснування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань
наукових досліджень та захисту навколишнього природного середовища
від забруднень, пов'язаних з військовою діяльністю (з української
сторони - на міжвідомчій основі із залученням МНС, Міністерства
оборони та Міністерства з питань науки і технологій);
проведення спільних досліджень, обмін відповідною інформацією
і досвідом у галузі запобігання ядерним і радіаційним аваріям та
ліквідації їх наслідків;
спільна розробка та обмін методиками обчислення розмірів
збитків, завданих антропогенним забрудненням земель, водних
ресурсів, атмосферного повітря, а також внаслідок застосування
вибухових пристроїв та інших засобів активної дії на довкілля;
спільна розробка та обмін методологіями нормування скидів
забруднюючих речовин у водойми, а також технологіями очистки
високомінералізованих стічних вод, підземних вод і грунтів,
забруднених нафтопродуктами і солями важких металів;
вдосконалення систем інформаційного обміну у галузі охорони
довкілля;
науково-технічне співробітництво за тематикою: "Фізика
атмосфери", "Атмосферні аерозолі", "Оптимізація і розвиток систем
моніторингу якості атмосферного повітря та поверхневих вод",
"Ренатуралізація територій природозаповідного фонду, які
попередньо зазнали негативного впливу від оборонної діяльності
або розташовані на земельних ділянках, виділених Міністерству
оборони України", "Оцінка впливу оборонної діяльності на морські
та прибережні екосистеми, у тому числі на території
природозаповідного фонду";
участь у роботі Комітету НАТО по викликах сучасному
суспільству за тематикою: "Очисні роботи в місцях розміщення
військових баз", "Транскордонні проблеми в галузі охорони
довкілля, причиною яких є об'єкти і діяльність оборонного
характеру", "Захист цивільного населення від токсичних речовин у
разі їх витоку під час перевезення виробів оборонного
призначення", "Обмін інформацією в галузі екологічного
моніторингу", "Екологічне нормування та менеджмент військової
діяльності в рамках пілотного дослідження "Транскордонні
екологічні наслідки військової діяльності";
співпраця з екологічними службами НАТО та її держав-членів
щодо відновлення території військових об'єктів, що зазнали
забруднень;
участь на постійній основі в роботі Групи НАТО з охорони
морського навколишнього середовища;
здійснення спільного з НАТО екологічного супроводження
ліквідації негативних для довкілля наслідків базування об'єктів
стратегічних наступальних озброєнь.
11. Співробітництво у сфері телекомунікаційних та
інформаційних систем
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
сфері телекомунікаційних та інформаційних систем (ТІС)
покладається на Національне агентство з питань інформатизації при
Президентові України та Міністерство оборони України.
Мета співробітництва полягає у підтримці процесів взаємодії
України з НАТО за допомогою впровадження та використання
можливостей сучасних систем зв'язку та інформаційних технологій.
Механізми співробітництва:
Національне агентство з питань інформатизації при
Президентові України та Міністерство оборони України здійснюють
співробітництво з НАТО у сфері ТІС шляхом підготовки і виконання
відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії,
встановлення прямих зв'язків з Радою НАТО з питань СЗ, а також
участі у заходах під егідою НАТО у межах їх компетенції.
Напрями співробітництва:
участь у створенні та поновленні інформаційних ресурсів
необхідної тематики на базі впровадження сучасних комп'ютерних
систем та новітніх інформаційних технологій;
забезпечення доступу до відповідних інформаційних ресурсів
для всіх держав-учасниць Програми ПЗМ;
визначення пріоритетних напрямів розвитку взаємодії за
розділом СЗ Робочої програми партнерства для забезпечення
ефективності взаємовідносин України та НАТО у сфері ТІС;
розробка та впровадження спільно з НАТО системи інформаційної
підтримки співробітництва України з НАТО;
створення спільної з НАТО телекомунікаційної мережі;
вирішення комплексу питань щодо забезпечення захисту
інформації у спільних з державами-членами НАТО та
країнами-партнерами інформаційних системах;
вивчення можливостей поєднання та взаємодоповнення проектів
модернізації інформаційної інфраструктури та інфраструктури
зв'язку з використанням стандартів НАТО;
організація оперативного інформаційного обміну з
країнами-партнерами через телекомунікаційні засоби під час
проведення спільних заходів.
12. Співробітництво у галузі стандартизації
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
галузі стандартизації покладається на Державний комітет України по
стандартизації, метрології та сертифікації, Міністерство
промислової політики і Міністерство оборони України.
Мета співробітництва полягає у забезпеченні такого ступеня
гармонізації українських стандартів із стандартами НАТО, який би
дозволяв досягти необхідного рівня взаємосумісності при здійсненні
співробітництва НАТО і України у воєнній сфері, у галузі озброєнь
та деяких інших сферах.
Механізми співробітництва:
Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації, Міністерство промислової політики і Міністерство
оборони України здійснюють співробітництво з НАТО у галузі
стандартизації шляхом підготовки і виконання відповідної частини
ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, а також встановлення
прямих зв'язків з Секретаріатом НАТО з питань політики та
координації, зокрема з Комітетом НАТО з питань стандартизації.
Напрями співробітництва:
вивчення системи стандартизації НАТО та її складових частин;
визначення номенклатури стандартів НАТО, які необхідно
використовувати на українських підприємствах;
отримання стандартів НАТО та забезпечення їх перекладу
українською мовою;
здійснення порівняльного аналізу вимог стандартів НАТО з
вимогами українських стандартів;
розробка рекомендацій щодо впровадження стандартів НАТО на
українських підприємствах;
видання стандартів НАТО та забезпечення підприємств
необхідною документацією;
участь українських фахівців в семінарах та інших заходах з
питань стандартизації, які здійснюються під егідою НАТО;
створення бази даних бібліографічних описів стандартів НАТО;
підготовка за допомогою НАТО спеціалістів в галузі
стандартизації, сертифікації, аудиту та забезпечення якості в
системі стандартів, що діють в державах-членах НАТО.
13. Співробітництво у сфері управління повітряним
рухом
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
сфері управління повітряним рухом покладається на Міністерство
оборони та Міністерство транспорту України.
Мета співробітництва полягає у досягненні взаємосумісності з
НАТО в організації та управлінні повітряним рухом.
Механізми співробітництва:
Зазначені міністерства здійснюють співробітництво з НАТО у
сфері управління повітряним рухом шляхом підготовки і виконання
відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, а
також встановлення прямих зв'язків з Директоратом протиповітряних
систем НАТО і, зокрема, з Комітетом НАТО з організації повітряного
руху (КОПР).
Напрями співробітництва:
участь у пленарних сесіях КОПР, у засіданнях робочих груп із
засобів зв'язку і навігації (COMNAV), з питань авіаційної системи
розпізнавання "свій-чужий" та вторинної радіолокації (IFF\SSR) та
інших;
заснування (в разі необхідності) спільної робочої групи
Україна-НАТО з питань здійснення координації діяльності цивільних
та військових служб управління повітряним рухом;
використання досвіду НАТО у налагодженні цивільно-військової
координації управління та контролю за повітряним рухом для
розробки концептуальних документів щодо спільного
цивільно-військового використання повітряного простору України і
НАТО;
розробка технічної архітектури регіональних систем цивільного
управління повітряним рухом і системи контролю за повітряним рухом
та визначення термінів і технічних аспектів її впровадження.
14. Співробітництво у космічній галузі
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у
космічній галузі покладається на Національне космічне агентство
України (НКАУ).
Мета співробітництва:
здійснення спільних досліджень та реалізація спільних
проектів у космічній галузі;
запозичення Україною досвіду НАТО та її держав-членів,
набутого у космічній галузі.
Механізми співробітництва:
НКАУ здійснює співробітництво з НАТО у космічній галузі
шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого
плану імплементації Хартії, а також встановлення прямих зв'язків
із Секретаріатом НАТО з питань політики та координації і Дорадчою
групою НАТО з аерокосмічних досліджень (ДГАР).
Напрями співробітництва:
участь у заходах НАТО щодо впровадження космічної техніки та
технологій в умовах надзвичайних ситуацій;
спільне використання інформації, що надходить з космічних
апаратів України та держав-членів НАТО, та обмін інформацією з
штучних супутників Землі, що їм належать (включаючи архівні дані,
які стосуються картографії, контролю за екологічною ситуацією,
розвідки корисних копалин тощо);
створення оперативних систем зв'язку для обміну інформацією
НКАУ з відповідними структурами НАТО та її держав-членів;
спільне створення на взаємовигідних умовах комплексів
космічного спостереження;
спільне використання існуючої наземної космічної
інфраструктури України та держав-членів НАТО;
розвиток програмно-технічних засобів обробки даних
аерокосмічної розвідки;
участь у конференціях, симпозіумах, семінарах з космічної
тематики, що проводяться під егідою НАТО;
співпраця в рамках проекту "Телемедицина" Державної космічної
програми України;
спільні дослідження і науково-технічні розробки з питань
використання космічного та повітряного простору в рамках ДГАР.
15. Інформаційне забезпечення співробітництва
України з НАТО
Відповідальність за інформаційне забезпечення співробітництва
України з НАТО покладається на Міністерство інформації України.
Міністерство інформації в межах своєї компетенції координує
діяльність у цій сфері усіх міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади України, залучених до виконання цієї Програми,
надає методичну допомогу їх прес-службам.
Мета цього напряму діяльності полягає у широкому та
об'єктивному висвітленні усіх аспектів співробітництва України з
НАТО, а також у формуванні в українському суспільстві
неупередженого ставлення до діяльності цієї міжнародної
організації.
Механізм реалізації спільних з НАТО проектів інформаційного
характеру:
Міністерство інформації України встановлює прямі зв'язки з
Офісом інформації і преси НАТО.
Міністерство інформації, інші міністерства та центральні
органи виконавчої влади України в межах своєї компетенції
підтримують тісні контакти з Центром інформації та документації
НАТО в Україні (ЦІД) та спільно з ним забезпечують реалізацію
проектів інформаційного характеру, які здійснюються НАТО в
Україні, а також за участю України у державах-членах НАТО та
країнах-партнерах.
Напрями інформаційного забезпечення:
налагодження інформування населення України про діяльність
НАТО, особливе партнерство цієї організації з Україною через
кореспондента Державного інформаційного агентства України (ДІНАУ),
акредитованого при штаб-квартирі НАТО у Брюсселі;
встановлення електронного зв'язку ДІНАУ з ЦІД та Офісом
інформації і преси НАТО для оперативного обміну інформацією;
участь кореспондентів ДІНАУ у заходах НАТО для висвітлення
діяльності цієї організації;
участь журналістів державних засобів масової інформації у
заходах співробітництва Україна-НАТО;
налагодження через ЦІД каналу розповсюдження в НАТО, її
державах-членах та країнах-партнерах інформації про Україну, її
внутрішню та зовнішню політику;
запровадження в інформаційних випусках державних каналів
телебачення і радіомовлення рубрики "Україна-НАТО" з метою
регулярного висвітлення матеріалів про реалізацію Хартії;
підготовка на державних каналах телебачення і радіомовлення
серії передач про відносини України з НАТО;
підготовка регулярних аналітичних радіо- і телепрограм на
тему "Україна-НАТО" за участю відповідальних працівників
Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України,
апарату Ради національної безпеки і оборони України, керівного
складу Міністерства оборони України, Міністерства закордонних
справ України, інших центральних органів виконавчої влади,
причетних до виконання ІПП та положень Хартії;
роз'яснення у програмах Українського радіо для закордонних
слухачів позиції України щодо відносин з НАТО.
16. Прикінцеві положення
1. Положення цієї Програми реалізовуються шляхом виконання
заходів щорічних Робочого плану імплементації Хартії про особливе
партнерство між Україною і НАТО та Індивідуальної програми
партнерства України з НАТО, які мають розглядатися як складові
частини цієї Програми.
2. Фінансування цієї Програми здійснюється за рахунок коштів,
визначених Державним бюджетом України для відповідних міністерств,
інших центральних органів виконавчої влади, а також за рахунок
фінансової допомоги з боку НАТО та її держав-членів.
3. Забезпечення режиму секретності під час співробітництва
України з НАТО здійснюється на підставі Угоди про безпеку між
Урядом України та Організацією Північно-Атлантичного Договору від
13 березня 1995 року та чинного законодавства України.
4. Після завершення терміну дії цієї Програми її положення
підлягають перегляду та оновленню.
Глава Адміністрації
Президента України Є.КУШНАРЬОВ