Фонд соцстраху у межах асигнувань придбаває на тендерній основі путівки в санаторно-курортні та оздоровчі установи, розташовані на території України. При цьому враховуються граничні витрати коштів Фонду на санаторно-курортне лікування застрахованих осіб і членів їх сімей у розрахунку на одну особу на добу зі строком перебування на лікуванні не більше 24 календарних днів за путівками в санаторно-курортні установи.
На путівках, придбаних за рахунок коштів соцстраху, ставлять штамп «Оплачено за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності».
Страхувальник (роботодавець) одержує путівки за місцем реєстрації у виконавчих дирекціях районних (міжрайонних) відділень Фонду соцстраху. У заявках, що страхувальник подає до виконавчої дирекції відділення Фонду соцстраху, йому необхідно зазначити свій реєстраційний номер, а також назву курорту і строк, на який потрібна путівка.
Розподіляють путівки між страхувальниками створені при робочих органах Фонду соцстраху комісії з голів Комісій із соціального страхування.
Соцстрахівські путівки видають застрахованим особам тільки за основним місцем роботи.
Питання виділення путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам, членам їх сімей, у дитячі оздоровчі установи вирішує Комісія із соціального страхування підприємства.
Ця Комісія інформує застрахованих осіб про наявність путівок і звітує перед ними про їх використання. Застрахована особа, що потребує санаторно-курортного лікування, подає Комісії (уповноваженому) за основним місцем роботи особисту заяву із медичною довідкою про необхідність такого лікування ф. № 070-о. У цій довідці повинен бути зазначений строк її дії, діагноз, курорт і профіль санаторію. Без такої медичної довідки путівки не видають.
На підставі даних, зазначених у довідці, і даних про наявність путівок Комісія приймає відповідне рішення, яке оформляють протоколом. Якщо рішення позитивне, то у протоколі фіксується, кому виділено путівку, назва курорту, санаторію, строк путівки, її повна вартість і який відсоток її вартості повинен бути сплачений застрахованою особою або те, що вона виділена безоплатно. Комісія таке рішення видає застрахованій особі в письмовому вигляді.
Необхідно підкреслити, що протягом року одній особі за рахунок коштів соцстраху можуть виділити тільки одну путівку. При цьому враховують путівки, отримані до санаторіїв-профілакторіїв та реабілітаційних відділень санаторно-курортних установ, за винятком путівок для лікування й оздоровлення дітей без дорослих. Одержані застрахованою особою за рахунок коштів соціального страхування путівки заборонено передавати іншим особам. Якщо з яких-небудь причин працівник не може використати таку путівку, він повинен повернути її страхувальнику для подальшого її перерозподілу Комісією (уповноваженим) іншій застрахованій особі, про що в бланку путівки роблять відповідні виправлення (їх обов'язково завіряють підписом відповідальної особи і печаткою підприємства).
Враховуючи матеріальне положення застрахованої особи, путівка їй може бути виділена з частковою оплатою або безоплатно. Кількість безоплатно виданих на підприємстві путівок застрахованим особам не може перевищувати 10 відсотків від загальної кількості виданих путівок. Якщо страхувальник одержить 20 путівок, то із них тільки дві можна видати безоплатно.
Після прийняття рішення Комісією (уповноваженим) про часткову оплату за путівку застрахована особа вносить гроші в касу страхувальника, які страхувальник перераховує на рахунок Фонду. Якщо каса відсутня, то гроші застрахована особа перераховує через банк безпосередньо на рахунок Фонду соцстраху за місцем реєстрації страхувальника.
Факт сплати часткової вартості путівки оформляють прибутковим касовим ордером (а для банку — квитанцією), який видають на руки одержувачу путівки. Путівку застрахована особа одержує в бухгалтерії, надавши рішення Комісії та документ про сплату часткової вартості (путівки, за якими прийнято рішення про безоплатне надання, видають без наявності ордера чи квитанції).
Путівки в санаторії застрахованим особам видають на період відпусток, а в санаторії-профілакторії — ще й без відриву від виробництва. Не видаються путівки особам, які не працюють на даному підприємстві.
На зворотному боці бланка путівки організація, яка її видає, зазначає прізвище, ім'я та по батькові застрахованої особи або члена її сім'ї, якому виділяється путівка, місце роботи, назву підприємства, що видало путівку. Ці відомості завіряють підписом відповідальної особи й печаткою страхувальника. Відповідальну особу визначає комісія із соціального страхування за узгодженням зі страхувальником. Допущені виправлення в заповненій путівці також завіряють підписом відповідальної особи й печаткою підприємства, установи, організації, що видала путівку.
На зворотному боці путівки зазначено, що після прибуття до санаторію необхідно пред'явити паспорт, путівку, санаторно-курортну карту зі строком давності не більше двох місяців. Хворих, які приїхали достроково, а також тих, яким перебування в даному санаторії протипоказано, не приймають. Дні запізнення не компенсують.
Після закінчення санаторно-курортного лікування застрахована особа зобов'язана повернути страхувальнику, який видав путівку, заповнений зворотний талон до путівки або довідку про строк перебування у здравниці, завірену підписом керівника й печаткою здравниці, про що роблять відповідний запис.
Якщо путівка залишилася у страхувальника невикористаною або була видана сторонній особі (крім випадків надання путівок для спільного санаторно-курортного лікування членів сім'ї та ветеранам війни і праці), її вартість не приймають до заліку в рахунок внесків на соціальне страхування. Підприємству слід перерахувати цю вартість на рахунок Фонду соцстраху.
Питання про неприйняття до заліку неправильно чи необгрунтовано витрачених коштів соцстраху, у тому числі й на санаторно-курортне лікування, вирішують спеціалісти Фонду при проведенні перевірки.
Реабілітаційними є санаторні путівки,. які придбавають за рахунок коштів соціального страхування в реабілітаційні відділення здравниць для долікування після гострого інфаркту міокарда, нестабільної стенокардії, операцій з приводу аортоко-ронарного шунтування та аневризми серця, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, видалення жовчного міхура, а також інших нозологічних форм хвороби, для яких відкриті відповідні відділення реабілітації на базі санаторно-курортних, установ. Питання щодо надання таких путівок розглядає спеціальна відбіркова комісія медичної установи.
Умови видачі реабілітаційних путівок передбачені окремими положеннями про їх виділення, узгодженими з виконавчою дирекцією Фонду соцстраху. Путівки в реабілітаційні відділення санаторіїв видає безоплатно стаціонар лікувально-профілактичної установи, в якій лікувалася застрахована особа.
Зворотні талони після долікування в реабілітаційних відділеннях санаторіїв повертають лікувальній установі, що видала путівку.
Крім надання путівки, при санаторно-курортному лікуванні застрахованій особі виплачують допомогу з тимчасової непрацездатності, якщо тривалість щорічної відпустки (основної та додаткової) такої особи недостатня для лікування і проїзду в санаторій і назад. Період, на який потрібно видати такий лікарняний, визначають так: до числа календарних днів, необхідних для перебування в санаторії згідно з путівкою, додають число днів для проїзду в санаторій і назад. З отриманого загального числа днів, необхідних для використання путівки, віднімають число календарних днів відпустки працівника. Якщо днів відпустки не вистачає, то на недостатню кількість днів видають листок непрацездатності.
Це роблять до від'їзду в санаторій за наявності путівки, довідки з місця роботи про тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки й санаторно-курортної картки.
Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини (з урахуванням часу на проїзд у санаторно-курортний заклад і назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею. Це саме правило поширюється на застраховану особу, яка доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, що постраждала від аварії на ЧАЕС.
Після повернення із санаторію для виплати допомоги з тимчасової непрацездатності працівник подає до бухгалтерії підприємства разом із листком непрацездатності зворотний талон до путівки з відміткою про час перебування в санаторії, а також проїзні документи, якщо дорога в один кінець триває більше доби. За не використані за путівкою дні, а також за час, що перевищує фактичний проїзд, листок непрацездатності не оплачують.
Якщо застраховану особу після перенесення захворювань і травм направляють на санаторно-курортне лікування безпосередньо зі стаціонару лікувальної установи за рахунок страхових коштів Фонду, допомогу з тимчасової непрацездатності виплачують тільки за час проїзду в санаторно-курортну установу й назад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 р. № 785 затверджено Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян (далі — Порядок).
Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі — грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Грошова компенсація виплачується інвалідам війни та інвалідам, зазначеним в абзаці третьому ч. 1 ст. 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
Грошова компенсація виплачується у таких розмірах:
Підставою для виплати грошової компенсації є такі документи:
Компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, зазначеним у ст. 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (крім інвалідів війни та осіб, вказаних в абзаці третьому ч. 1 цієї статті), та ветеранам праці відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки.
Підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи:
Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.
Для осіб, які не перебувають на обліку для санаторно-курортного лікування, вперше грошова компенсація виплачується у разі звернення із заявою через два роки після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки.
У разі зміни статусу особи період перебування її на обліку для одержання грошової компенсації обчислюється з дня набуття нового статусу.
Середню вартість санаторно-курортної путівки визначає Мінпраці за поданням Фонду соціального захисту інвалідів та погодженням з Мінфіном щороку до 15 березня в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України про Державний бюджет на поточний рік.
Грошова компенсація особам, які перебувають на обліку в органах праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду як одержувачі пенсій чи державної соціальної допомоги, призначеної замість пенсії, виплачується управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій за умови подання довідки з місця роботи, навчання, служби про те, що протягом двох попередніх років не одержували безоплатну санаторно-курортну путівку.
Виплата грошової компенсації особам, зазначеним у п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводиться у порядку, визначеному Мінпраці разом з Мінфіном та Державним казначейством.
Компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування особам, які працюють, навчаються чи служать у Збройних силах, виплачується органами, які видали посвідчення, що підтверджує належність таких осіб до категорії громадян, що згідно з Порядком мають право на компенсацію, на підставі довідки з місця роботи, навчання, служби про те, що протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок.
Особам, які перебувають на повному державному утриманні, грошова компенсація та компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачуються згідно з Порядком.
Грошова компенсація або компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана особою з вини органу виконавчої влади, підлягає відшкодуванню без обмеження будь-яким строком.
У разі смерті особи, яка мала право на грошову компенсацію або компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування не одержана нею сума не виплачується.