Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ визначено, що страхові внески сплачують роботодавці. Відповідно до цього Закону роботодавцем є: власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю; власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою.
Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації у виконавчій дирекції Фонду за місцем свого знаходження як платник страхових внесків у десятиденний термін з дня одержання ним свідо-цтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на зазначене відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, не можуть вважатися роботодавцями і бути самостійними платниками страхових внесків незалежно від того, на якій території вони розташовані. Не може і роботодавець нараховувати страхові внески окремо за кожним підрозділом та сплачувати їх за місцем знаходження цих підрозділів. Роботодавцем сума страхових внесків обчислюється і сплачується, виходячи із загальної суми фактичних витрат на оплату праці всіх найманих працівників. Звіт про сплату страхових внесків роботодавець також надає робочому органу виконавчої дирекції Фонду, де він за-реє-стрований як платник страхових внесків.
Підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 21-27 серпня 2004 р. № 34