Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-III право податкової застави поширюється на будь-які активи платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2181-III до активів платника податків віднесено кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.
Нормами Житлового кодексу визначено, що житловий фонд утворюється із жилих будинків, а також жилих приміщень в інших будинках, що знаходяться на території України, і розмежовується на державний та відомчий житлові фонди.
Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад народних депутатів, а відомчий — у віданні міністерств, державних комітетів і відомств. Житловий фонд зазначеного підпорядкування відповідними частками передається у безстрокове користування громадянам України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду.
Щодо нежилих приміщень у жилих будинках, призначених для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, то відповідно до норм ст. 4 Житлового кодексу нежилі приміщення в жилих будинках до житлового фонду не відносяться.
Нежилі приміщення, які належать до житлового комплексу, але не відносяться до житлового фонду, виступають самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Відповідно до основ житлового законодавства державний контроль за використанням і схоронністю житлового та нежитлового фондів здійснюється радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством.
Спеціально уповноваженим органом, що здійснює державне управління у сфері використання і забезпечення схоронності житлового та нежитлового фондів України, є Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства.
Для експлуатації державного і громадського житлового та нежитлового фондів створюються комунальні підприємства, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.
До компетенції комунальних підприємств відносяться забезпечення схоронності житлового та не-житлового фондів і належне їх Використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контроль за додержанням громадянами правил користування жилими і нежилими приміщеннями, утримання жилого будинку і прибудинкової території.
Виходячи з вищевикладеного, житловий фонд не може перебувати у власності (повному господарському віданні) комунального підприємства, а тому в разі непогашення своєчасно податкових зобов'язань або податкового боргу комунальним підприємством — платником податків право податкової застави на житловий фонд не поширюється.
Щодо нежитлового фонду, що перебуває у власності юридичних або фізичних осіб, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, на яких згідно з нормами Закону № 2181-III покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції, то він визнається активом такого платника податків і підпадає під дію норм ст. 8 цього Закону.
Відповідно до ст. 10 Закону № 2181-III якщо платник податків не сплачує в установлені терміни податкове зобов'язання, податковий орган здійснює за платника податків заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Продаж активів здійснюється на підставі рішення податкового органу виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу. У разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, податковий керуючий зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини.
У такому випадку у органів державної податкової служби є законодавчі підстави при здійсненні заходів щодо погашення податкового боргу боржника перед бюджетом приймати рішення про продаж приміщень (офісів, магазинів, майстерень і т. д.)
За умови що державний контроль за використанням і схоронністю нежитлового фонду здійснюється радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством, право власності на не-житлові приміщення залишається за територіальною громадою і вважається комунальною власністю. Тоді органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, відповідно до норм Закону № 2269-XII виступають орендодавцями майна, що перебуває у комунальній власності.
Органами, уповноваженими управляти нежитловим фондом, який віднесено до комунальної власності, забезпечувати схоронність і належне його використання, визначено комунальні підприємства, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.
Оскільки комунальне підприємство не є власником нежитлового фонду, а тому таке майно і не може визнаватися його активами, право податкової застави на нього не поширюється. У такому разі джерелом сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу комунального підприємства може бути лише частина орендної плати, яка відповідно до порядку використання орендної плати, визначеного органами місцевого самоврядування, залишається у розпорядженні комунального підприємства.