Статтею 39 Закону № 187/98-ВР визначено, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності справляється плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата справляється у підвищеному розмірі. Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища згідно із законом. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.
Крім того, відповідно до ст. 44 Закону № 1264-ХІІ за обсяги викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів передбачено справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Пунктом 4 Порядку № 303 визначено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2 до зазначеного Порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону № 187/98-ВР на використання спеціально відведених місць чи об'єктів (місця видалення відходів, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо) необхідно мати дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Отже, збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів сплачують підприємства, які розміщують відходи і відповідно, мають дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Тому підприємство не є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів.