Відповідно до ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889, що набрав чинності з 1 січня 2004 р., платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, одержаного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Вона застосовується лише до доходу, розмір якого не перевищує суми, котра дорівнює прожитковому мінімуму, установленому для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. Межа прожиткового мінімуму в 2004 р. становить 510 грн (365 грн х 1,4, де 365 грн — прожитковий мінімум на працездатну особу).
Платник податку має самостійно обрати місце застосування податкової соціальної пільги. Підставою для її одержання є подана працедавцю заява.
Податкова соціальна пільга застосовується за місцем одержання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим Законом, без подання заяви про застосування пільги. Вона починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з податкового місяця, в якому працедавцем одержано заяву платника податку про застосування пільги, та припиняється її застосування з місяця, в якому платник подав заяву про припинення застосування цієї пільги (звільнився). Тобто в місці, в якому звільняється працівник, вона не надається, незважаючи на розмір одержаного доходу.
Залежно від категорій платників податку встановлено податкову соціальну пільгу в різних розмірах. Для одержання податкової соціальної пільги у відповідному розмірі платник податку зобов'язаний пред'явити до бухгалтерії працедавця документи, що підтверджують його право на пільгу. Порядок надання і перелік документів для застосування податкової соціальної пільги встановлено постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку надання документів і їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» від 26 грудня 2003 р. № 2035.
Платнику податку, який утримує дитину-інваліда І або II групи, надається податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам мінімальної заробітної плати, в розрахунку на кожну дитину віком до 18 років: 61,5 грн х 150 відсотків = 92 грн 25 коп. Отже, пільга платнику податку, що утримує дитину-інваліда І або II групи, становить 92 грн 25 коп.
Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку як заробітна плата лише за одним місцем його нарахування (виплати).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 832 непрацюючій працездатній особі, котра доглядає за престарілим, який досяг 80-річного віку, призначається щомісячна компенсація. її розмір у 2003 р. становив 4 грн 80 коп., а з урахуванням індексації — 5 грн 76 коп.
Компенсацію призначають незалежно від сукупного доходу сім'ї особи, яка доглядає, на підставі таких документів:
Водночас непрацююча працездатна особа, яка доглядає за інвалідом І групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку, має право на призначення державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».
Чинність Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на військовослужбовців, які проходять службу на території України, і військовослужбовців — громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України; членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, зникли безвісти або стали інвалідами під час військової служби; військовозобов'язаних, призваних на збори, та членів їхніх сімей.
Згідно з цим Законом військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час військової служби, житлові приміщення за місцем проживання, обраним у встановленому порядку, надаються в першу чергу.
Законодавством України передбачено, що в першочерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються житлові приміщення також сім'ям військовослужбовців, які загинули чи померли або зникли безвісти під час проходження служби.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули, померли, зникли безвісти або стали інвалідами під час військової служби, надається 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в житлових будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених чинним законодавством.
Місцеві ради зобов'язані виділяти земельні ділянки і надавати допомогу в будівництві та придбанні будівельних матеріалів батькам військовослужбовців, які загинули чи померли або зникли безвісти, а також військовослужбовцям, які стали інвалідами під час служби, якщо вони виявили бажання побудувати індивідуальні житлові будинки.
Військовослужбовці, які стали інвалідами І та II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули чи померли або зникли безвісти під час проходження служби, мають право на безоплатне одержання в особисту власність житлового приміщення, котре вони займають у будинках державного житлового фонду.
Батьки військовослужбовців, котрі загинули чи померли або зникли безвісти під час проходження служби, користуються правом на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів.
Батькам загиблих під час військової служби військовослужбовців надається грошова допомога на похорони, компенсуються матеріальні витрати на ритуальні послуги та на пам'ятники в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Батькам і неповнолітнім дітям, а також дітям-інвалідам з дитинства (незалежно від їхнього віку) військовослужбовців, які загинули чи померли або зникли безвісти в період військової служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Згідно з чинним в Україні законодавством Кабінетом Міністрів, місцевими радами, підприємствами, установами, організаціями може бути встановлено й інші пільги та гарантії соцільного захисту сімей військовослужбовців.
За Законом «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. соцпослуги надаються громадянам, які потрапили у складні життєві обставини й потребують допомоги: інвалідам, сиротам, безпритульним, тим, хто втратив житло чи роботу, потерпілим від насильства, негативних стосунків у сім'ї тощо.
Для отримання соціальних послуг, що їх надають державні та комунальні суб'єкти, слід звернутися з письмовою заявою до рай (міськ) виконкомів, райдержадміністрацій. Закон не пов'язує таке звернення з місцем (районом) проживання громадянина, який звернувся по допомогу (адже він може і не мати певного місця проживання).
Допомога може надаватися за гроші та безкоштовно державними й комунальними органами:
Соціальне обслуговування здійснюється:
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист