Чи повинна держава забезпечувати безоплатним житлом

Як відомо, Конституція України гарантує кожному право на житло, і хоча Основний Закон стверджує що «громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону», реалізувати таке право в сучасних умовах є надважким завданням. Щоправда, чинне законодавство передбачає підстави для одержання житла за рахунок держави та порядок його надання, І це право не може ігноруватися органами влади. До речі, в Україні досі не прийнято новий Житловий кодекс, який поки що розглядається парламентом. Тому доводиться послуговуватися ще «радянським» кодексом, який зберігає відповідні посилання на неіснуючі органи влади.

Вік, з якого виникає право на одержання житла

Відповідно до статей 31, 32 Житлового кодексу громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.

У громадян, які одружилися або влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, таке право виникає відповідно з часу одруження або влаштування на роботу.

Інші неповнолітні (віком від 15 до 18 років) реалізують право на одержання житлового приміщення за згодою батьків або пілкувальників.

За яких умов виникає право на одержания житла

Згідно зі ст. 34 ЖК, осоьами, які потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни:

• забезпечені житловою площею, нижчою за рівень, що визначається 8 порядку, встановлюваному урядом та профспілковими об'єднаннями;
• які проживають у приміщенні, цю не відповідає встановленим! сані-'арним і технічним вимогам;
• які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазнгчених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я за погодженням з професійними спілками;
• які проживають за договором піднайму житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму житлового приміщення в будинках житлоао-будівельних кооперативів;
• які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
• які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, і з інших підстав, передбачених законодавством.

Взяття на облік

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання житлових приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті

районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів. Такий облік також може здійснюватися за місцем роботи — на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві.

Статтею 39 ЖК визначається порядок взяття громадян на облік, як таких, що потребують поліпшення житлових умов:

• за місцем проживання — виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, що створюється при виконавчому комітеті;
• за місцем роботи — спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів.

Хто має пільги з першечергового отримання житла

Відповідно до ст.45 ЖК у першу чергу житлові приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов:

• інвалідам Великої вітчизняної війни та сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;
• Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» усіх трьох ступенів;
• особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством Союзу РСР порядку;
• особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;
• медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов'язків;
• особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій із захисту СРСР, партизанам громадянської і Великої вітчизняної воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях із захисту СРСР;
• інвалідам праці І і II груп та інвалідам І і II груп з числа військовослужбовців;
• сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків, виконанні обов'язку громадянина СРСР з рятування життя людини, з охорони соціалістичної власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;
• робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;
• матерям, яким присвоєно звання «мати-героїня», багатодітним сім'ям, сім'ям, що виховують дітей-інвалідів, і одиноким матерям;
• сім'ям при народженні близнюків;
• вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів.

Законодавством право першочергового одержання житлового приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.

Так, закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає право на першочергове отримання житла ще учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Поза чергою житлове приміщення надається:

• громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало не придатним для проживання;
• особам,направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
• особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, при неможливості повернення займаного раніше житлового приміщення;
• дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;
• особам, обраним на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість.
  

Відповідно до п.10 ст.20 і п.З ст.21 закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», правом на позачергове забезпечення житловою площею також наділені і чорнобильці І, II категорії.

Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» також передбачає позачергове забезпечення житлом таких категорій громадян:

• інвалідів війни;
• сімей військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;
• сімей військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань з охорони громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;
• сімей загиблих під час Великої вітчизняної війни осіб з числа особового складу груп самозахисту об'єкто-вих та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, сім'ї загиблих працівників госпіталів і лікарень міст Ленінграда, Сталінграда, Одеси, Севастополя.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб належать:

1.Утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія:

• батьки;
• один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
• діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
• діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;
• діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

2.  Дружини (чоловіків) померлих інвалідів Великої вітчизняної війни, а також дружини (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

3.  На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Громадяни, які мають право на позачергове одержання житлових приміщень, включаються до окремого списку.

Газета "Маю ПРАВО" № 1 серпень 2004 р.