Аналіз звернень, що надходять до «Вісника», свідчить про наявність у юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування (сплачують єдиний податок), запитань щодо включення до бази оподаткування єдиним податком дотацій, одержаних із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування, окремої сплати збору на обов'язкове соціальне страхування, страхових послуг, визначених чинним законодавством тощо.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (ст. 1 Основ законодавства).
Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно зі ст. 20 Основ законодавства мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. З Основ законодавства).
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування (ст. 4 Основ законодавства):
Статтею 20 Основ законодавства визначено, що основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розглянемо запитання, з якими найчастіше звертаються юридичні особи — платники єдиного податку.
Надходження коштів за санаторно-курортну путівку, отриману з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
О. Пасічник з м. Оріхова Запорізької обл. запитує, чи включається до бази оподаткування єдиним податком сума коштів, яка надійшла в касу підприємства від його працівника за санаторно-курортну путівку, отриману з Фонду соціального страхування?
Базою оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (Указ № 727/98).
Статтею 1 Указу № 727/98 визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Порядком складання Розрахунку сплати єдиного податку передбачено, що у рядку 4 Розрахунку відображається загальна сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва з урахуванням коштів, отриманих від реалізації основних фондів. Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб'єкта малого підприємництва.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та надання путівок за рахунок коштів Фонду соціального страхування роз'яснено у «Віснику» № 35/2004.
Правові, організаційні та фінансові засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, уразі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначено здебільшого Основами законодавства, законами № 2240-111, № 2213-І 11. постановою № 16 та іншими законодавчими та нормативними актами.
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за зазначеними законами, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (за текстом — Фонд).
Пунктами 1.2 та 1.4 розділу першого Інструкції № 16 визначено, що Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Його кошти не включаються до державного бюджету, не підлягають вилученню та використовуються лише за цільовим призначенням.
У п. 6.2 розділу шостого Інструкції № 16 зазначено, що з поточного рахунку № 2560 виконавча дирекція, регіональні відділення та робочі органи відділень Фонду проводять фінансування витрат, передбачених бюджетами, кошторисами та іншими документами, на:
Усі розрахунки по коштах Фонду між органом реєстрації" та страхувальником проводяться за безготівковими розрахунками (п. 6.10 розділу шостого Інструкції № 16).
Відповідно до п. 1 ст. 134 Цивільного кодексу право власності — це право суб'єкта господарювання на річ (майно), яке він здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Отже, у цьому випадку платник єдиного податку отримав у касу підприємства кошти, які є власністю Фонду, і повинен перерахувати їх у повному обсязі власнику, тобто зазначеному Фонду.
Таким чином, платник єдиного податку отримані в касу підприємства кошти за санаторно-курортну путівку, надану його працівнику Фондом соціального страхування, не включає до бази оподаткування єдиним податком.
Дотації, одержані з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
Я. Нуценко та О. Пасічник із Запорізької обл. запитують, чи повинен роботодавець включати до бази оподаткування єдиним податком суму відшкодувань допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості?
У дохідній частині Книги обліку доходів і витрат відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані в звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручку від іншої реалізації.
Тобто суб'єкт малого підприємництва для обкладання єдиним податком повинен враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виручку від іншої реалізації.
Статтею 34 Закону № 2240-ІІІ визначено такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:
Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону № 2240-ІІІ матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій ст. 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.
Одним із видів соціальних послуг є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних. Роботодавець — це, зокрема, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю (Закон № 1533-ІІІ).
Визначення умов, механізму надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та відповідальності за порушення умов порядку її надання та використання передбачено Порядком № 1.
Дотація — це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надані роботодавцю, який створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, на покриття витрат на заробітну плату прийнятих на них осіб.
Згідно з Порядком № 1 дотація надається щомісяця протягом року в розмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб, але не вище за середній рівень заробітної плати в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць. Ці витрати включають основну та додаткову заробітну плату, визначену відповідно до частин першої та другої ст. 2 Закону № 108/95-BР та суми страхових внесків (збору), що сплачують роботодавці згідно із законами № 2213-ІV, № 2272-ІІІ та № 400/97-ВР.
Дотація не надається роботодавцям, якщо вони не зареєстровані як платники внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, якщо мають заборгованість за страховими внесками та якщо до них застосовувалися фінансові санкції за недотримання вимог законів № 1533-ІІІ та № 803-ХІІ протягом шести місяців, що передували місяцю розгляду питання про надання дотації.
Крім того, дотація надається за умови, що трудовий договір з цим працівником не буде розірвано у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників протягом двох років. У разі розірвання трудового договору з працівником, працевлаштованим за направленням державної служби зайнятості, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору надана дотація має бути повернена в повному обсязі з урахуванням індексації на рівень інфляції.
Таким чином, підприємство для обкладання єдиним податком не враховує суму від шкодувань допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та дотацій, одержаних із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості згідно з Порядком № 1, на покриття витрат на заробітну плату прийнятих на них осіб.
Збір на обов'язкове соціальне страхування
Т. Малюк із Кіровоградської обл. запитує, чи повинна сплачувати збір на обов'язкове соціальне страхування, а саме внески на випадок безробіття юридична особа — платник єдиного податку за ставкою 10%?
Указом № 727/98 передбачено, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками низки податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема збору на обов'язкове соціальне страхування.
Відділення Держказначейства України наступного дня після надходження коштів, сплачених суб'єктами малого підприємництва, перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
З 01.01.2004 p. набрав чинності Закон № 1058-IV, ст. 1 5 якого визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Враховуючи викладене, юридична особа — платник єдиного податку за ставкою 10%, сплачуючи єдиний податок, повинна додатково окремо сплачувати збір на обов'язкове соціальне страхування.
Неврегульованість зазначеного питання має бути вирішеною на законодавчому рівні.
На засіданні Урядового комітету соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку розглядався проект Закону України «Про встановлення ставок єдиного податку і порядок перерозподілу сум єдиного та фіксованого податків».
Цим законопроектом зменшено діючі ставки єдиного податку з 6 та 10% відповідно до 3 та 5%. При цьому платники єдиного податку сплачуватимуть внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та Пенсійного фонду України згідно із Законом № 1058-IV на загальних підставах.
Також підготовлено проект Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яким передбачено зменшення діючих ставок єдиного податку вдвічі. При цьому платники єдиного податку сплачуватимуть внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та Пенсійного фонду України відповідно до Закону № 1058-IV на загальних підставах.
Крім того, ст. 54 проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» платники єдиного податку сплачуватимуть страхові внески на умовах, визначених спеціальним законодавством з питань справляння таких внесків, зі сплатою юридичними особами єдиного податку в розмірі 50% діючих ставок.
Від загальнообов'язкового державного страхування, про законодавче визначення, правові, організаційні та фінансові засади якого йшлося вище, слід відрізняти страхування, передбачене Законом № 85/96-BР
Закон № 85/96-ВР регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Дія Закону № 85/96-ВР не поширюється на державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 2 Закону № 85/96-ВР страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом № 1576-ХІІ з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 85/96-BР страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків),- визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страховий збір
Н. Дехтяр із смт Березне Рівненської обл. запитує, чи включається до бази оподаткування єдиними податком страховий збір з обов'язкового особистого страхування пасажирів, включений до ціни квитка та зазначений на кожному його номіналі, який надходить в касу автотранспортного підприємства та перераховується страховій компанії?
За формою страхування може бути добровільним або обов'язковим (ст. 5 Закону № 85/96-ВР).
Статтею 6 Закону № 85/96-ВР визначено, що одним із видів обов'язкового страхування, яке здійснюється в Україні, є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
Відповідно до ст. 14 Закону № 85/96-ВР страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).
Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.
Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.
Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником, чи на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування (ст. 1 5 Закону № 85/96-ВР).
Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю під час видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Положенням № 959 визначено порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів автомобільного, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі чи на станції.
Страховий платіж з обов'язкового особистого страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях автомобільного транспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, АР Крим у розмірі до 2% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення — до 5% вартості проїзду (п. 3 Положення № 959).
Отже, платник єдиного податку з метою оподаткування враховує всі кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок та в касу і залишилися в його розпорядженні, у тому числі як плата за виконання доручення страховика щодо здійснення частини його страхової діяльності, а саме комісійну винагороду, отриману на підставі договору із страховиком. Не включається до бази оподаткування єдиним податком лише сума коштів, отриманих від громадян як страховий платіж з обов'язкового особистого страхування.