Указом Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 була введена в дію система забезпечення органів державного управління та державного сектора економіки висококваліфікованими кадрами з числа випускників вищих навчальних закладів, на навчання яких держава витрачає значні бюджетні кошти. Водночас, цей механізм передбачає підвищення рівня співпраці вищих навчальних закладів з роботодавцями, врахування попиту фахівців на ринку праці при формуванні переліку кваліфікацій, обсягів підготовки фахівців, оновленні змісту вищої освіти та забезпеченні належного рівня професійно-практичної підготовки студентів.
Склад державного замовлення на підготовку фахівців відповідної кваліфікації формують міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України (далі — замовники) і доводять державне замовлення до підпорядкованих їм вищих навчальних закладів (далі — виконавці).
Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 (далі — Порядок), визначає механізм реалізації принципів державної політики в цій сфері.
На замовників покладається обов'язок укладати контракти з підпорядкованими ним вищими навчальними закладами, в яких зазначаються перелік місць працевлаштування та умови, які вони зобов'язуються створити випускнику навчального закладу (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Замовники можуть за рахунок своїх коштів надавати студентам матеріальну допомогу, а також встановлювати доплати до державної стипендії.
У свою чергу, виконавці в особах керівників, після зарахування осіб на навчання за державним замовленням, укладають з ними угоду за формою, встановленою законодавством. Умовою угоди є забезпечення виконавцем якісної підготовки фахівця з вищою освітою згідно з вимогами державних стандартів освіти та кваліфікаційних характеристик відповідної спеціальності.
Випускник навчального закладу, з яким була укладена відповідна угода, зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років. При цьому обов'язок відпрацювати за призначенням покладається і на осіб, зарахованих на цільові місця (відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 21 липня 1992 р. № 408 "Про пільги для сільської молоді при прийомі до вищих навчальних закладів, удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів"), і на осіб, зарахованих на навчання відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Але, водночас, Порядок встановлює вичерпний перелік причин, з яких угода між випускником та навчальним закладом може бути розірвана з ініціативи випускника:
Розірвання угоди за ініціативою замовника допускається у разі неможливості надання випускникові роботи за спеціальністю згідно з медичним висновком (якщо медичний огляд для прийняття на роботу відповідно до законодавства є обов'язковим) або висновком медико-соціальної (експертної) комісії або у випадку банкрутства замовника.
До речі, цим порядком передбачений обов'язок замовника надати випускникові роботу (з урахуванням одержаної спеціальності та кваліфікації) також у випадку, якщо випускник без поважних причин не захистив дипломний проект.
Строк перебування випускника у Збройних Силах або випускниці у відпустці у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується в передбачений угодою термін роботи за призначенням.
Законодавством встановлена відповідальність за невиконання умов вищезазначених угод як для замовника у разі відмови в прийнятті на роботу випускника (відшкодування витрат, пов'язаних з працевлаштуванням, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги в розмірі стипендії під час проходження професійної підготовки та перепідготовки випускника через Державну службу зайнятості), так і для випускника у разі відмови працювати в державному секторі народного господарства (відшкодовання до державного бюджету дювної вартості навчання).
Сторінку підготувала Наталія МЕЩЕРЯКОВА
Юридичний вісник України № 47 (20-26 листопад 2004 року)