КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 17 листопада 2004 р. N 861-р
Київ
Про схвалення Концепції Державної програми
створення сприятливих умов для стабілізації
та розвитку рослинництва на 2005-2010 роки
1. Схвалити Концепцію Державної програми створення
сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на
2005-2010 роки, що додається.
2. Мінагрополітики, Мінекономіки і Мінфіну разом з
Українською академією аграрних наук розробити та подати у
шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної
програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку
рослинництва на 2005-2010 роки.
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 22
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 17 листопада 2004 р. N 861-р
КОНЦЕПЦІЯ
Державної програми створення сприятливих
умов для стабілізації та розвитку
рослинництва на 2005-2010 роки
I. Проблема, для розв'язання якої
розробляється Програма
Рослинництво є основною стратегічною галуззю сільського
господарства, рівень розвитку якої визначає ступінь продовольчої
безпеки держави, якість харчування населення, а отже, і здоров'я
нації.
Основними причинами, які зумовили спад виробництва продукції
рослинництва та зниження його ефективності, є недостатня
обґрунтованість проведення глибоких структурних реформ галузі та
підтримка сільськогосподарських товаровиробників, неприйнятність
умов кредитування, поглиблення диспаритету цін на
сільськогосподарську продукцію, звуження внутрішнього ринку
внаслідок зниження платоспроможності населення.
Поглиблення в останні роки кризових явищ у рослинництві
супроводжується значним зниженням родючості ґрунтів, недотриманням
вимог сівозміни, погіршенням структури посівних площ, недооцінкою
важливості полезахисного лісорозведення, втратою генетичного
потенціалу у рослинництві, що призвело до зменшення обсягів
виробництва рослинницької продукції.
Порівняно з 1990 роком обсяги виробництва зерна в усіх
категоріях господарств зменшилися на 18 млн. тонн, або в 1,5 раза
проти середнього показника за останні три роки, цукрових буряків -
на 29,8 млн. (у 3 рази), льону-довгунця - на 97 тис. тонн (майже в
10 разів).
На ринку продукції рослинництва спостерігається
незбалансованість попиту і пропонування, дається взнаки недостатня
розвинутість інфраструктури. Товарообмін здійснюється переважно з
допомогою посередників, а товаровиробники не стали його реальними
учасниками.
Цінова ситуація та попит на продовольчі товари не
прогнозуються. Ціни формуються під впливом регіональної
собівартості продукції, попиту, пропонування та інших факторів.
Разом з тим у рослинництві відбулися деякі зрушення. Зокрема,
за останні три роки середньорічні обсяги валового виробництва
зерна (порівняно з 1996-2000 роками) збільшилися на 6,8 млн. тонн,
у тому числі пшениці - на 1 млн. і кукурудзи - на 2,5 млн.,
льону-довгунця - на 4,3 тис., соняшнику - на 0,6 млн., картоплі -
на 1 млн. та овочів - на 0,7 млн. тонн. Однак виробництво цукрових
буряків зменшилося майже на 2 млн. тонн.
Залишаються невирішеними питання стабілізації виробництва
зерна, особливо продовольчого, а також цукрових буряків та іншої
продукції рослинництва, збільшення напрямів і обсягу надання
галузі державної підтримки.
Нестійкість динаміки виробництва продукції рослинництва поряд
з іншими факторами призводить до коливання рівня затрат на
1 гектар посіву і собівартості одиниці продукції, а недосконалість
цінової політики - до зниження прибутковості та рентабельності
галузі.
II. Аналіз причин виникнення проблеми
Основними причинами виникнення проблеми є:
несприятлива цінова політика на ринку продукції рослинництва
та неефективність економічного механізму підтримки галузі, зокрема
селекції і насінництва;
різке погіршення балансу гумусу, азоту, фосфору і калію, що
зумовлює втрату понад 10 відсотків енергетичного потенціалу
ґрунту;
відсутність системи раціонального використання земель, їх
охорони, оптимізації структури угідь, відновлення і використання
зрошувальних та осушувальних систем, відтворення, підвищення та
охорони родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського
призначення;
недостатні обсяги вирощування зернових колосових, кукурудзи,
сої, цукрових буряків та інших культур за інтенсивними
технологіями, зокрема на основі збільшення доз внесення добрив і
виконання комплексу робіт із захисту посівів від бур'янів, хвороб
і шкідників;
недостатнє впровадження новітніх малозатратних технологій
виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції із
збереженням навколишнього середовища;
низький рівень інтеграційних процесів у виробництві продукції
рослинництва.
III. Мета Програми
Мета Програми полягає у визначенні основних напрямів
державної політики щодо створення сприятливих умов для
стабілізації та розвитку рослинництва на 2005-2010 роки, зокрема:
доведення обсягів валового виробництва зерна у 2010 році до
42 млн. тонн, у тому числі озимої пшениці - 20,2 млн., кукурудзи -
7,4 млн., цукрових буряків - 21 млн., олійних культур - 4 млн.,
картоплі - 19 млн., овочів - 7 млн., льону-довгунця - 19 тис.,
хмелю - 1,2 тис., сої - 1,5 млн. тонн;
створення додаткових робочих місць в агропромисловому
комплексі;
створення умов для реалізації продукції рослинництва за
цінами, що сприяють розширенню її виробництва;
забезпечення розміщення виробництва продукції рослинництва за
природно-економічними зонами з максимальним використанням їх
біокліматичного потенціалу;
забезпечення оновлення парку сільськогосподарських машин та
підвищення рівня його готовності до роботи.
IV. Порівняльний аналіз можливих варіантів
розв'язання проблеми та обґрунтування
оптимального варіанта
Ключовою проблемою для України залишається стабілізація і
нарощування власного виробництва продукції рослинництва та
забезпечення продовольчої безпеки держави. Це пов'язано не лише з
максимальним забезпеченням внутрішнього попиту, особливо на зерно,
а й із створенням потужного експортного потенціалу галузі.
Продовольчу безпеку держави може гарантувати лише власне
виробництво продукції рослинництва для задоволення потреб
населення. Це єдиний оптимальний для України варіант.
Орієнтація на імпорт призведе до посилення тиску на
вітчизняного товаровиробника і створить загрозу зменшення
виробництва продукції рослинництва сільськогосподарськими
підприємствами.
Не розв'яже проблему і збільшення виробництва рослинницької
продукції дрібними фермерськими та особистими селянськими
господарствами, де затрати ручної праці досі ще великі.
Оптимальним варіантом є забезпечення населення продовольчим
зерном, цукром, олією, овочевою та іншою продукцією шляхом
стабілізації та нарощування власного виробництва з наданням
пріоритету інтенсивним технологіям з урахуванням особливостей
зональних ґрунтово-кліматичних умов.
V. Шляхи та засоби розв'язання проблеми
Стратегією розвитку рослинництва на 2005-2010 роки
передбачається:
стабілізація та поступове збільшення обсягів виробництва
основних видів продукції рослинництва - зерна, цукрових буряків,
сої, картоплі, овочів, льону-довгунця;
визначення обсягів виробництва продукції для потреб
внутрішнього ринку та експорту;
застосування новітніх ефективних енерго- і ресурсозберігаючих
технологій;
виконання комплексу робіт, пов'язаних з відтворенням,
підвищенням та охороною родючості ґрунтів на землях
сільськогосподарського призначення, відновленням внутрішньо- та
міжгосподарських меліоративних систем, розвитком полезахисного
лісорозведення;
пріоритетний розвиток зернового та бурякоцукрового
комплексів;
оптимізація структури посівних площ та освоєння науково
обґрунтованих сівозмін;
забезпечення формування та ефективного використання
національних сортових ресурсів сільськогосподарських культур;
фінансова підтримка виробництва продукції рослинництва шляхом
компенсації витрат на 1 гектар посіву сільськогосподарських
культур;
фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників у
придбанні сільськогосподарської техніки через механізм її
здешевлення за рахунок надання довго- та короткострокових
державних кредитів;
запровадження системи постійного моніторингу стану динаміки
цін і ціноутворення на основні види продукції рослинництва з
наданням відповідної інформації сільськогосподарським
товаровиробникам;
поліпшення функціонування ринку продукції рослинництва та
удосконалення його інфраструктури;
захист інтересів сільськогосподарських товаровиробників на
внутрішньому ринку та проведення економічно обґрунтованої
експортно-імпортної політики.
Обов'язковою умовою збільшення обсягів виробництва продукції
рослинництва є надання галузі державної підтримки, а також
залучення інвестицій і кредитів.
VI. Етапи виконання Програми
На першому етапі (2005-2007 роки) передбачається забезпечити
стабілізацію обсягів виробництва продукції рослинництва шляхом
удосконалення механізму державної підтримки галузі і перейти до
нарощування обсягів виробництва зерна, цукрових буряків та інших
видів продукції.
На другому етапі (2007-2010 роки) передбачається забезпечити
подальше нарощування виробництва продукції рослинництва в обсягах,
необхідних для забезпечення продовольчої безпеки та формування
потужного експортного потенціалу продукції рослинництва і
продуктів її переробки.
VII. Фінансове забезпечення Програми
Фінансове забезпечення Програми здійснюватиметься за рахунок
коштів державного бюджету та інших джерел.
Для виконання Програми необхідно близько 19 млрд. гривень,
або по 3,1 - 3,5 млрд. гривень щороку.
VIII. Очікувані результати виконання Програми
Виконання Програми дасть можливість забезпечити:
стабілізацію і нарощування обсягів валового виробництва зерна
та інших видів продукції рослинництва;
відтворення, підвищення та охорону родючості ґрунтів на
землях сільськогосподарського призначення;
підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва;
конкурентоспроможність продукції рослинництва і продуктів її
переробки;
створення додаткових робочих місць в агропромисловому
комплексі;
підвищення доходів сільського населення.