Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону № 2535-ХІІ, ст. 2 якого визначено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата, розмір, умови і строки внесення якої встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником)і орендарем.
Статтею 1 Закону № 320-XIV визначено перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), у рахунок яких сплачується ФСП, до якого, зокрема, відноситься плата (податок) за землю.
Пунктом 9 Положення № 658 визначено, що у разі коли платник ФСП відповідно до законодавства здає земельні ділянки в оренду, орендовані площі не можуть включатися до розрахунку сплати ФСП орендаря, тобто відображаються у розрахунку ФСП орендодавця.
Згідно з наказом № 170 орендодавець, що подає загальний розрахунок податку на всі площі земельних ділянок, які підлягають оподаткуванню, до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації, у верхній частині розрахунку в клітинці «Загальний розрахунок» за рядком 1 робить позначку «X».
За земельну ділянку, що знаходиться на території іншого району, розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки з позначкою «X» у клітинці «Звітний розрахунок» за рядком 1.
Якщо платник ФСП має у власності або/та користуванні, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки лише у межах території' одного органу місцевого самоврядування, до бюджету якого зараховується відповідна частина ФСП, то у звітному розрахунку позначка «X» робиться у двох клітинках «Звітний розрахунок» та «Загальний розрахунок» за рядком 1 і окремий загальний розрахунок не подається.
Тобто у вищезазначеному випадку орендар і орендодавець не є платниками земельного податку. За частину земельної ділянки, надану в оренду, сплачується орендна плата, розмір, умови і строки внесення якої встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем і відображаються у розрахунку ФСП орендодавця.