Згідно зі ст. 6 Закону "Про відпустки" інвалідам І та II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів. Щорічну відпустку повної тривалості може бути надано інваліду в зручний для нього час.
Право працівника на щорічну і додаткову відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає, як правило, після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Однак пра-цівнику-шваліду за його бажанням щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи на цьому підприємстві має бути надано до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи в зручний для нього час.
Крім того, згідно зі ст. 25 Закону "Про відпустки" за бажанням працівника-інваліда йому може бути надано відпустку без збереження заробітної плати. Тривалість такої відпустки для інвалідів III групи становить до 30 календарних днів щорічно, для інвалідів І і II груп — до 60 календарних днів щорічно.
Окремо слід сказати про право на відпустку працівни-ків-інвалідів із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (І категорія). Для таких інвалідів на підставі п. 22 ст. 20 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено надання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік.
Треба також зауважити, що п. 5 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" передбачено, що працівнику, який став інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, безкоштовно за медичними показаннями надається путівка для санаторно-курортного лікування. Якщо такий працівник до отримання путівки використав щорічну відпустку, роботодавець надає йому додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) зі збереженням на цей час середньомісячної заробітної плати, яку працівник мав до ушкодження здоров'я, або заробітної плати, що склалася перед відпусткою (за вибором працівника).