Згідно зі ст.3 Закону №889-ІV/ об'єктом оподаткування в резидентів є будь-який дохід з джерелом його походження з України, в тому числі і дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування).
Порядок сплати податку з доходів фізичних осіб, одержаних від здавання нерухомості в оренду (житловий найм) визначено п.9.1 ст.9 цього Закону, за яким податковим агентом платника податку — орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж земельна ділянка сільськогосподарського призначення, земельна частка (пай), майновий пай (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар. Тобто, якщо орендарем житла, що належить громадянину, є підприємство чи фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, вони зобов'язані із сум, виплачуваних за оренду, утримувати і перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.
Об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не меншої від мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Методику визначення мінімальної суми орендного платежу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. №1787. Вона визначається виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості, з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розташована така нерухомість, та оприлюднюється в спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо таку мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, об'єкт оподаткування визначається з розміру орендної плати, названого в договорі оренди.
Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є сам платник податку — орендодавець (пп.9.1.4 п.9.1 ст.9 названого Закону). Такий орендодавець самостійно нараховує і сплачує податок до бюджету в терміни, встановлені законом для квартального податкового періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем такого звітного кварталу.
Договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, при цьому нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за основним місцем проживання платника податку — орендодавця за формою та в спосіб, установлені постановою №1692. У разі порушення такої форми чи способу нотаріус несе відповідальність згідно із законом за порушення порядку чи термінів надання податкової звітності.
Доходи, одержані від здавання власної нерухомості в оренду (житловий найм), кінцево оподатковуються під час виплати за їх рахунок (пп.9.1.5 п.9.5 ст.9 названого Закону) за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 (13% — на період 2004—2006 рр.).