Закон "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" у ст. 1 визнає платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають зареєстровані в України згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Передавши на підставі довіреності іншій особі право володіти та користуватися транспортним засобом протягом зазначеного у довіреності терміну, право розпорядження ним довіритель-влас-ник залишає за собою. Цивільний кодекс (п. 4 ст. 319) зазначає, що власність зобов'язує, отже, саме на власникові транспортного засобу лежить обов'язок сплачувати за свою власність обов'язковий платіж — податок з власників транспортних засобів.
Роз'яснення з цього приводу надав Державний департамент автомобільного транспорту України у листі № 25/4-7-11734 від 26 червня 2003 року, у якому зазначається, що точка зору про те, що у разі, коли право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок із власників транспортних засобів сплачується від його імені особою, якій це право передане, є неправильною. Податок сплачується саме власником транспортного засобу за місцем його проживання.