Відповідно до Закону "Про освіту" (ст. 58) аспірантура є однією з основних форм підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації. Аспірантура створює умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня кандидата наук.
Згідно з Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309 (далі — Положення), підготовка в аспірантурі може здійснюватися за державним замовленням для роботи у державному секторі народного господарства. Ця норма знайшла своє відображення у положенні типової угоди про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення (додаток 1 до Положення), яка покладає на аспіранта обов'язок відпрацювати не менше трьох років у вищому навчальному закладі, науковій установі, які направляли аспіранта на навчання за рахунок державного замовлення.
Згідно з п. 15 Положення аспіранти мають право на отримання всіх видів відкритої наукової інформації і наукового консультування. До обов'язків аспірантів п. 16 Положення відносить виконання індивідуального плану роботи над дисертацією, про виконання якого аспірант має не менше ніж два рази на рік звітувати на засіданні кафедри, відділу, лабораторії, вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи.
Аспірант зобов'язаний у встановлений термін захистити дисертацію або подати її спеціалізованій вченій раді (ч. 6 п. 16 Положення), причому тема дисертації, індивідуальний план роботи аспіранта після обговорення кафедрою, відділом, лабораторією затверджуються вченою радою вищого навчального закладу, наукової установи не пізніше тримісячного терміну після зарахування його до аспірантури або докторантури (п. 11 Положення).
Взаємозобов'язання аспіранта або докторанта, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді (додаток 1), якою передбачається своєчасне закінчення роботи над дисертацією, працевлаштування після закінчення аспірантури або докторантури, забезпечення відповідних умов праці, надання впорядкованого житла тощо, та відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди.
Згідно з п. 25 Положення вчені ради вищих навчальних закладів, наукових установ зобов'язані не менш як один раз на рік розглядати питання щодо підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів, переглядати склад наукових керівників, консультантів та усувати від наукового керівництва або наукового консультування осіб, які не забезпечують своєчасної і якісної підготовки аспірантів. Відповідальність за рівень організації наукової підготовки в аспірантурі покладається на керівника вищого навчального закладу, наукової установи.
Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів не передбачено відшкодування аспірантом вартості навчання у випадку закінчення аспірантури без захисту, адже випускник аспірантури вважається таким, що виконав індивідуальний план роботи. Але невиконання аспірантом індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення (хвороба тривалістю понад один місяць, знаходження у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також інші поважні причини) тягне за собою виключення з аспірантури із відшкодуванням вартості навчання згідно із законодавством України. Вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи має оцінити обставини, що виключили можливість аспіранта працювати над дисертацією та встановити його вину у невиконанні плану роботи, адже за відсутності необхідного наукового консультування виконання аспірантом дослідження є неможливим.