Згідно зі ст. 81-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. № 2811 (далі — Закон) право на допомогу на дітей самотнім матерям мають самотні матері та самотні усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька або такий запис проведено в установленому порядку за вказівкою матері, а також вдови та вдівці з дітьми, які не одержують на дітей пенсію, передбачену в разі втрати годувальника, або соціальну пенсію.
Якщо самотня матір (вдова, вдівець) зареєструвала шлюбні відносини, то право на отримання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, зберігається за умови, якщо ці діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою веде спільне господарство і разом виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається виключно за наявності довідки органів запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених Законом.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1537 «Про підвищення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги окремим категоріям громадян» та ст. 66 Закону Украни «Про державний бюджет України на 2004 рік» з 1 листопада 2004 р. на 25 відсотків підвищено рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної допомоги.
На 2004 рік Верховна Рада затвердила його в розмірі 80 гривень на людину на місяць. У той же час для деяких категорій населення розмір гарантованого мінімуму був встановлений у трохи більшому розмірі:
Уряд з 1 листопада минулого року збільшив на 25 відсотків гарантований мінімум матерям чи батькам-усиновителям, що утримують дитину, але не перебувають у шлюбі.
Сума державної соціальної допомоги — це не стабільна величина, її розраховують як різницю між гарантованим мінімумом для родини, що претендує на виплату, та її реальним доходом.
Розглянемо це на конкретному прикладі. Припустимо, що сім'я складається із самотньої матері і двох дітей — 19-літньої дочки-студентки і однорічної дитини. Мати одержує допомогу по догляду за дитиною до трьох років у розмірі 90 грн. і доньці-студентці виплачують 90 грн. стипендії. Отже, щомісячний дохід дорівнює 180 грн. Гарантований мінімум такої родини обраховується таким чином: 100 грн. для матері + 80 грн. для її дочки-студентки + 132 грн. для молодшої дитини, оскільки вона є дитиною самотньої матері, тобто становить 312 грн.
Щоб одержати державну соціальну допомогу, повнолітній представник родини має прийти до районного управління праці і соціального захисту населення (а в сільській місцевості — до уповноваженого представника сільської ради) і заповнити заяву, в якій дає згоду на перевірку всіх зазначених ним доходів.
Одночасно потрібно надати документи, що підтверджують особу заявника, наявність земельного паю, а також довідку про суму доходів, що одержувала родина. Вивчивши ситуацію, працівник управління вирішить, на які види допомоги може розраховувати родина. Якщо з'ясується, що людина має право на якийсь додатковий вид допомоги (не зазначений у заяві), фахівець повідомить їй про це і пояснить, що потрібно зробити для його призначення (наприклад, які потрібні додаткові документи).
Якщо в працівника управління виникнуть сумніви щодо вірогідності наданої інформації (наприклад, відомості про доходи і майновий стан суперечать даним, зазначеним в одному з документів), він зробить спеціальну помітку на прийнятих документах про те, що з ними потрібно попрацювати соціальному інспектору.
Повноваження соціального інспектора досить широкі. Він має право перевірити достовірність будь-якої інформації, поданої родиною, а також регулярно проводити вибіркову перевірку особистих справ, користуючись даними Державної податкової адміністрації, Пенсійного фонду, уповноважених органів центральної виконавчої влади у сфері будівництва, архітектури і житлової політики, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також підприємств, де працюють заявник і члени його родини. Крім того, інспектор може відвідати місце роботи заявника або прийти до нього додому.
У випадках, коли надана інформація викликає сумніви, соціальний інспектор в обов'язковому порядку підключається до роботи з усім пакетом документів. Це відбувається, якщо:
Рішення про призначення чи відмову в державній допомозі приймається протягом десяти днів з моменту подання повного комплекту документів. Державна соціальна допомога призначається на півроку, а через шість місяців необхідно підтвердити право на виплати. Родині можуть відмовити у призначенні соціальної допомоги, якщо:
Слід наголосити, що рішення про відмову в допомозі приймається з урахуванням усіх обставин. І вирішальне слово залишається за соціальним інспектором.